Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Христина

З порталу дівчина зробила крок до просторої кімнати, підштовхувана викрадачем. Тільки опинившись в дивному приміщенні без вікон і дверей, Христина обернулася до чоловіка.

Він, відпустивши дівчину, осів на підлогу, притулившись плечем до стіни. Чоловік був поранений, кров золотисто-жовтого кольору струменіла з рани, в якій стирчав кинджал. Христина розгублено дивилася на викрадача. До нього підійшла дівчина, яку бонобi дракона не помітила. Вона мовчки витягла ніж з рани і приклала до неї кристал. Кров зупинилася.

- Дякую тобі, Ронало, - сказав чоловік, піднімаючись з підлоги. Більше не вимовивши ні слова, він відкрив портал і пішов.

Христина розглядала дівчину: гарна фігура, сірі очі і довге русяве волосся, зібране у хвіст.

- Я Ронала, - відрекомендувалася вона.

- Навіщо ти йому допомогла? -не назвавши свого імені, запитала Христина.

-Тому що йому потрібна була допомога, - посміхнувшись, відповіла та.

- Він нас викрав, утримує силою, а ти його зцілюєш? - обурилася дівчина.

- Ріхар робить це від безвиході. Його мета - знайти свою бонобi.

- А ми тут до чого? - здивовано запитала Христина, розглядаючи більш детально місце, в якому опинилася.

Це була кімната з дивними стінами, якогось жовто-сріблястого кольору. Тут було все необхідне для проживання: два ліжка, стіл, крісла і навіть туалетний столик з жіночими речами. Джерелом світла служили свічки, розташовані на стіні.

- Йому потрібне моє вміння накопичувати в кристали силу, а ти потрібна, як свого роду орієнтир. Необхідно провести ритуал з твоєї кров'ю і магією мітки, щоб він зміг закликати свою бонобi. Є інший спосіб, кристал з душею дракона, але Ріхар пішов іншим шляхом.

- Якось ти спокійно говориш про людину, яка тебе викрала ще й утримує силою, - зауважила Христина.

- Це не він мене викрав, носій дракона лише опинився в потрібному місці. Людина, яка організувала моє викрадення, набагато небезпечніша. Вона була у змові з радником мого чоловіка, який обманом виманив мене за межі Себека і передав найманцям, а сам повернувся вбити мого сина.

- Радник мертвий, - згадавши розповідь Деміона, сказала Христина. Правда, що з сином Ронали, дівчина не знала.

- Я знаю, - спокійно промовила вона, - це я його вбила. Коли зрозуміла, що задумав Каортіс, то удавши, що прошу не вбивати сина, поклала йому в кишеню отруйний камінь. Думаю, він не встиг дійти до Діоніса, померши, від підозрілих ран.

-Ти - молодець, - захопилася Христина.

- Мати на все піде, щоб уберегти своє дитя. Чоловікові я послала звістку, що скоро буду вдома. Мій син в безпеці, під охороною вогняного дракона, і, як би я не хотіла додому, я залишуся, щоб допомогти Ріхару.

- І все одно я не розумію, чому ти допомагаєш цьому золотому дракону? - повторила Христина, обдумуючи ситуацію, що склалася. - Він міг нікого не викрадати, а попросити допомоги, дракони не відмовили б собі подібному.

- Не все так просто. По-перше, золотий дракон, який буде зобов'язаний дружині повелителя Себека, дуже стане в пригоді в майбутньому. А, по-друге, для всіх Ріхар - маг кіорі, який виріс на території Умлінго. Він був врятований дружиною одного з магів, які вбивали драконів і їх бонобi. Вона дістала його з живота мертвої дружини дракона і виростила, як власне дитя. Жінка народила мертву дитину і, так, напевно, було завгодно богам, випадково в той день опинилася на місці вбивства ящера і бонобi, шукаючи свого чоловіка. Так вона знайшла сина, замість своєї мертвонародженої дитини. Ростила його, приховуючи правду від власного чоловіка, який продовжував вбивати драконів, забираючи їх магію. Його батько - ворог не тільки для драконів, але і для своїх же магів, - повідала Ронала.

- Це він тобі розповів, щоб розжалобити, - впевнено припустила Христина, - може, він просто дракон-зрадник. І ці міфічні вбивці ящерів, що не послухаєш, усе маги їх вбивають. Скільки ж там тих вбивць? Все населення Умлінго?

- Насправді їх було двоє: молодий Тісан і Намір Каторфі, дід Ріхара. Тісан буквально марив ідеєю підкорити світ і знайшов собі подібну -і дочку Лорел. Це єдина жінка, якій вдалося народити від дракона дітей. Санта з дитинства ненавиділа ящерів, за їх любов до бонобi і зіпсоване життя матері. Вона довго ховалася, поки, вже бувши немолодою, зустріла Тісана. Вони втрьох (Санта, Тісан і Намір) планували вбивства ящерів, за допомогою знань жінки, отриманих від матері. Лорел знала всі слабкості драконів, адже якийсь час їй довелося жити з імператором Ароса. Вони довго працювали над планом підкорення Фіє_каста. У Санти і Тісана народився син, трикровний маг, який і став їх зброєю. Він умів накопичувати в кристали силу вмираючих драконів. Втім, маги заманювали не тільки закріплених ящерів, а й носіїв драконів. Їх магія була слабшою, ніж вже відроджених ящерів, але їх легше було вбити і забрати силу за допомогою ритуального ножа. А здібності трикровного мага використовували для накопичення кристала, що володіє неймовірною силою. Потім і їх діти, крім деяких, продовжили кривавий шлях.

- Який жах, - знизавши плечима, промовила Христина. - І все одно, немає підтвердження цим словам. Не вірю, що маги такі підступні вбивці. Де докази, може, це дракони вбивали один одного?

- Я - прямий доказ. Тісан - мій дід. А я чотирикровний маг, остання з роду гідр.

-М-да, - тільки й сказала Христина.

-Я чудово знаю, як вбивали ящерів, і радію, що мені не довелося накопичувати магію з мертвих драконів. Добре, що всі мої кровні родичі мертві, хоч це звучить жорстоко. Сім'ю Каторфі теж убили. Правда не всю, Ріхар вижив, нерідна мати намагалася тримати його якомога далі від чоловіка, і він часто перебував у її родичів. Між іншим, Намір був ще тим типом. У нього народилося три кровних сина, і всі від різних жінок. Вони допомагали батькові в реалізації плану, один навіть мав одружитися з донькою колишнього повелителя Умлінго. Ось так.