Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Тоді Рональд ще не бачив цих зловісних ниток, що обплітали підходи до замку. Потрібно мати сильну магію, щоб зуміти їх роздивитися. А яка магія у дванадцятирічного? Коли батько дізнався про витівки сина, був дуже злий. Рональд ніколи не бачив тата в такому гніві. Той вимагав від сина клятву, що більше він ніколи не підходитиме до Проклятого Замку. І Рональд був вірний обіцянці до повноліття. Синівська клятва, дана батькові, втрачає силу, коли той стає дорослим і проходить ритуал, на якому йому випалюють родове тавро. Після цього Рональд отримав право самостійно вирішувати, що йому можна, а що ні. Він ще раз навідувався до Проклятого Замку. Ось тоді й побачив уперше ці нитки. Чим ближче до замку, тим нитки товстіші і розташовані щільніше одна до одної. Нікому, навіть йому, не підібратися.

Навіщо останній представник роду Сар-тьє-Клар прокляв це місце? Навіщо перед своєю смертю оповив замок чорними заклинаннями? Які секрети хотів забрати з собою в могилу? Цього ніхто не знав.

Рональд дивився на Елайзу і чекав. Якоїсь миті в нього промайнула надія, що вона прийшла сюди безцільно — просто з цікавості. Постоїть, подивиться на всі боки і піде назад. Але ні. Несподівано вона зірвалася з місця і побігла на той бік струмка.

Він, не роздумуючи, кинувся за нею. Наздожене у три стрибки. Адже він спеціально тримався поблизу, щоб у разі чого перехопити, не дати їй зачепити одну зі зловісних ниток. А коли наздожене, нехай Елайза молиться всім богам — він її не пощадить. Годі дівчиську гратися його терпінням. Тепер, поки вона не викладе йому всі свої секрети, він її не відпустить.

Рональд перебіг місток і на мить загубив її з поля зору, а далі бачив лише тінь, що петляла серед дерев. Він кинувся за цією тінню настільки швидко, наскільки міг — йому заважали розтягнуті то тут, то там нитки. Він перестрибував, нагинався, перевертався — не зачепив жодної. Але він відстав. Тінь втекла.

З хвилину Рональд озирався навкруги. Намагався зрозуміти, де вона могла зникнути. Абсолютно точно не в самому замку — замок виднівся зовсім не з того боку, куди прямувала тінь. І тут погляд упав на стрімчак, що причаївся за пеленою туману. І знову тінь майнула швидко, розчинившись біля входу в грот. Рональд одразу кинувся за нею.