Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

Повертатися в квартиру де минуло все моє життя мені було неприємно. Як так могло статися? Стіни знайомі кожним візерунком на старих шпалерах, килимки і стільці. Ніяк не можу змусити себе повірити, що все це тепер чуже. Це як вирвати з серця шматок.

Відчуття, що я прийшла сюди дарма тільки підсилювалось. Квартира нагадувала моє старе життя, змушувала почуватися так, ніби того минулого у мене не було. Або воно мені наснилося.

Артур був поруч. В руках великий букет троянд. Сподіваюсь моя мама його оцінить.

Але сподівання не виправдались. Квіти вона взяла автоматично. Не посміхнулась і не схилила голову понюхати. Спробувала поставити букет у вазу, але та була надто мала, і варто було випустити букет з рук, як ваза перевернулась, розливши воду на стіл.

Стало ніяково. Це я не подумала, про те, що у мами не буде куди поставити такий великий подарунок.

- Може їх у ванну поставити? – я кинулась допомогти матері. Вона кивнула.

Мама теж була якась затиснута. Швидко сходила до ванної кімнати, і повернулась. Дістала з серванта старі чашки з синім перламутром. Цей сервіз виймався лише на велике свято.

Увесь цей час окрім привітання мама не сказала ні слова. Від того напруга зростала.

Я перерізала стрічки на тортику, який ми з Артуром купили по дорозі на гостини. Здається, якщо так триватиме і далі, то ми просто мовчки з’їмо торт з чаєм, і підемо.

- Ми дуже раді, що ви нас запросили, - заговорив Артур. Мама сіпнулась як від удару.

- Хтось мав з вами поговорити, - нарешті заговорила жінка.

- Про що?

- Про те, що ви робите. Я не можу спокійно дивитись, як моя дитина живе в гріху.

З моїх грудей вирвався важке зітхання:

- То ти нас запросила для проповіді?

- Ми подали з Віолеттою заяву в РАГС, якщо вас це хвилює, - Артур м’яко усміхнувся і узяв мене за руку, та продемонстрував моїй матері обручку. Він умисно втрутився, гасячи конфлікт.

- Слава Богу, що почув мої молитви, - мама сіла, і ухопилась за чашку з чаєм.

- Ти ще ходиш в ту церкву? – запитала я у неї. Офіційно ватагу збоченців ніби розігнали. Але хто зна, як воно насправді.

- Я познайомилась з мормонами, - мама коротко усміхнулась. – Дуже приємні жінки тут на місії, самі вони із сполучених штатів. Тож тепер відвідую їх богослужіння. Там звісно немає такого єднання з богом, але я думаю, що звикну.

- Я рада, що ти знайшла нове місце, - я кивнула.

-  А ти прийдеш?

- Ні, - я хитнула головою. Ніяких сект. Ніяких радикальних і ортодоксальних вірувань. – Після того, що хотіли зі мною зробити, мені важко повірити комусь.

Ми допили чай обговорюючи погоду, але відчувала я себе після цих гостин виснаженою. Хотілось втекти від гнітючого несхвалення, що я відчувала від своєї мами. Все вона вважала неправильним.  І те, що я поселилась у Артура, і те що пішла свідчити проти Миколая в суді.

Але мама пообіцяла прийти до нас на весілля. І я думаю, що до того часу вона трішки ще обдумає ситуацію, та буде привітнішою.

Ми з Артуром сіли в автомобіль. Почав накрапити дрібний дощик, Артур підняв скло на вікнах, увімкнув клімат-контроль.

- Додому? – запитав у мене.

- Не знаю, - я знизала плечима. В душі було млосно  і порожнє.

- Тоді поїдемо в кіно?

У мене округлились очі. Серед біло дня я в кіно не ходила. Та і взагалі не часто туди ходила.

Ми з нареченим заїхали на парковку ТРЦ. Вийшли під дрібний дощик, що осідав теплими краплями на плечах. В приміщенні кінотеатру пахло попкорном, було порожньо і тихо.

Ми придбали квитки на якусь комедію. Колу, попкорн, і зайшли в залу. Там було теж майже порожньо, якщо не рахувати кількох відвідувачів. На екрані ввімкнулась заставка з рекламою. Ми сіли з Артуром на найвищі місця. І я серйозно налаштувалась дивитись фільм.

Але не тут то було. Гарячі пальці лягли на моє стегно, і почали мандрувати під сукню вище.

Всі мої погані і тривожні думки магічним чином випарувались. Фантазія запрацювала таким чином, що я геть забула і де я, і що було всього кілька хвилин тому. Невже ми з Артуром будемо робити щось таке тут? Як йому в голову таке могло прийти.

Повернула голову до свого нареченого, який з незворушним виглядом дивився на екран і зрозуміла, що могло прийти ще й як! В грудях затріпотіли крильцями метелики. Навіжений! Тим часом рука Артура почала мандрувати по моєму стегну то вгору то вниз. Було лоскотно. І не можливо зосередитись на фільмі.

Між ніг ставало гаряче. Подих пришвидшився. Я поглянула на інших відвідувачів кінотеатру, але вони сиділи спиною до нас, і нічого не бачили. Губ торкнула посмішка. І з’явились хуліганські думки помститись Артуру.

Накрила його пах долонею.  Із подивом зрозуміла, що він теж збуджений. Пальчики зімкнулись навколо його члена. Відчувала його пульсацію і тремтіння. Я провела долонею вгору-вниз, так само як щойно зробив зі мною Артур. Він важко зітхнув від цих дій.

А у мене перехопило подих, і захотілось відчути його член всередині себе негайно.

Яка ж я зіпсована!

І поки додумувала цю думку, відчула як Артур торкнувся пальцями моїх нижніх губок, провів по них через трусики, стиснув міцніше прихоплюючи горошину клітора.

- Давай поїдемо додому, - ледь не хникала я.  

Це ж справжнє випробування сидіти і дивитись фільм, в той час, як займатися хочеться геть іншим!

- Ти що! Дивись як цікаво! – вільною рукою Журба вкинув собі до рота попкорн, і знову подивився на екран.

Я сильніше стиснула пальці на його прутні. І Артур ледь не подавився попкорном. Перехопив свій стакан з колою, поки я не дуже лагідно продовжувала свої знущання над його ерекцією. Сам напросився!

Артур не залишився в боргу. Його пальці прослизнули глибше в моє лоно. Знайшли пуп’янок мого бажання, і безжально почали погладжувати і стискати. Я вимушена була роздвинути ніжки ширше, і вже не приховувала свого збудження.