Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 66

- Так, - підтвердила його слова і продовжила світським тоном. - Вона чарівна!

- Але ви прекрасніші! - видав Барс несподівано, який стояв до цього в мовчанні, і так млосно на мене подивився, немов зачаровував своїми блакитними очима.

Ну, напевно, вісімнадцятирічна дівчинка і повелася б на такий простий прийомчик, тільки мені він лише настрою додав.

- Дякую! - відповіла йому, скромно потупивши очі й мило посміхнувшись.

Легкий флірт ще нікому не завадив, він дуже непогано піднімає самооцінку.

Дракону явно не сподобалися наші грайливі переглядання і загравання, і він поспішив перевести розмову на іншу тему.

- Я дивлюся, ви досконально вивчили книгу з етикету, - тонко натякнув він на те, що їхнє хуліганство не вдалося.

- Так, я старанно вчуся на своїх помилках, - зухвало подивилася йому в очі.

Хотіла додати, що декому теж варто було б узяти з мене приклад, але в цю мить поруч знову промайнула рудо-золота сукня дружини кронпринца, повернувши мої думки в іншому напрямку.

Захотілося знайти того, хто зможе хоч трохи пролити мені світло на ситуацію, що склалася. Єдиною людиною в цьому залі, яка може мені допомогти, був лікар. Не хотілося його турбувати зараз, коли він переживає таку втрату, але нікого більш підходящого я не знайшла. Ну, не Дракону ж ставити каверзні запитання. Він може й відповість, але в свою чергу запитає про такі незручні речі, не радий будеш, що взагалі з ним зв'язався.

Поки я розмірковувала, до нашої мальовничої трійці підлетіла зграйка різнокольорових "метеликів". Красуні привітали принців, створивши гамір, як на ранковому базарі. Дівчата так плескали віями, стріляючи очима, що, здається, створювали легкий протяг.

- Ваша високість, ви обіцяли зі мною потанцювати! - заявила Сульрі, віддано заглядаючи принцу Асгарду в очі.

А решта дівчат почали мене відтісняти подалі, до того ж так уміло, що я могла тільки дивуватися, мабуть, не раз уже проробляли подібний трюк.

- Хіба? - холодно здивувався той, стежачи за мною своїм орлиним поглядом.

Від тону його голосу міг замерзнути навіть Тихий океан, але мені чомусь усе одно було боляче їх слухати. Тому й сама була не проти покинути цю веселу групу.

Відвернулася, очима вишукуючи в натовпі цілителя. Поки принцеси відволікали Дракона, я тихо вислизнула і пройшлася по залу. Татка знайти виявилося не так просто. Почалися танці, і знову все прийшло в рух. Середину залу звільнили, більша частина натовпу розподілилася ближче до стінок. Першими відкривав танці сам імператор із дружиною, позаду крокували старші принци. Чорний все ж вів під руку розчервонілу від задоволення Сульрі. І я знову відчула укол ревнощів.

"Не дивись на них!" - наказала собі й поспішила сховатися в натовпі, що стіною утворився навколо танцюристів.

Лікаря, нарешті, виявила в найдальшому кутку з келихом вина в руках. Мабуть, старому зараз зовсім не до розважальних заходів, але він змушений тут стирчати, щоб не образити вельможних панів.

Пробираючись до нього, і собі підхопила з таці келишок. Наскільки пам'ятається, вино тут напрочуд смачне.

Татко мене теж помітив і, здається, навіть полегшено зітхнув. Принаймні, вираз його обличчя стало привітним.

- Мені потрібно з вами поговорити, - почала я, наблизившись.

- Так, - перебив лікар. - Мені теж!

Він поступився мені місцем біля стіночки, і став так, щоб загородити собою мене від залу.

- Тримайтеся подалі від Дракона! - видав він без передмов.

Трохи сторопіла від такої відвертості.

- Принц занадто розумний і проникливий, - продовжив той похмуро. - Не обманюйте себе його маскою простого вояки. Ви зрозумієте, про те, що він про все обізнаний, лише тоді, коли стане надто пізно. Будьте обережні, не видайте свою таємницю. Ні в мене в лікарні, ні в іншому місці, більше не застосовуйте магії.

- Чому? - зовсім розгубилася я від такого натиску.

- Щойно вони дізнаються про вас - одразу станете полонянкою в палаці. Вам не дозволено буде зробити хоч крок за межі. І ваша доля більше не буде вашою. Вас посадять у золоту клітку і заміж видадуть за того, кого вкаже імператор. Не проміняйте свободу на ілюзію багатства і слави!

Видавши мені все, що хотів, лікар допив своє вино і взяв наступний келих. Сумним поглядом обвів натовп, відсалютувавши не зрозуміло кому, залпом випив і цей.

- Не турбуйтеся про мене, - заявив, злегка вже заплітаючись язиком, дивлячись, як я тривожно за ним спостерігаю. - Я можу в будь-який момент вивести весь алкоголь з організму магією. Але не хочу!

- Гарна здатність! - зазначила шанобливо. - А я так зможу?

На роботі дуже б знадобилася, особливо для наших улюблених лікарів-травматологів. Робота в них важка, такого за день надивляться, що гріх не випити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно