Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

- Важко сказати. По-перше я також їздила по цьому Шляху й такої кількості грабіжників та монстрів не спостерігала. А по-друге, я ж з ними ще в Дориму не змогла знайти спільну мову. Якісь вони дивні.

А про себе відмітила, що вся шестірка добре вдягнена, та й не виглядає голодними чи виснаженими. Схоже за ці дев’ять місяців вони знайшли підробіток.

- А як вони вам? – вирішила підтримати цю тему. Мені ж треба з’ясувати як в цьому світі може легально існувати вампір.

- Жах, - перехопила розповідь Олдрі. - Ці "обрані" вирішили оселитеся в гуртожитку. Мовляв, згідно з каноном. За яким таким каноном не зрозуміло. Але проблема не в цьому. А в тім, що оцінивши умови проживання, почали вимагати кожному окрему кімнату, та ще й з індивідуальною ванною. Ти таке бачила в нашому гуртожитку? – запитала вона в Улли.

- Ні.

- Бо такого не існує, - продовжила дівчина. – Зрозумівши це, почали кричати та вимагати кращих умов.

- На крик прийшов декан, - скориставшись тим, що подружка замовчала, продовжила Фіона, - та як гиркне на них, мовляв, ви тут не перші чужинці. І якщо вони змогли пристосуватися до таких умов, то й ви зможете. А якщо вам не подобаються те, що надає школа, то йдіть та шукайте житло в місті.

- А до цього вони вимагали, щоб їх навчали безплатно, та видали книжки з інвентарем, - не витримав додала Ванда. – Мабуть, добре, що ти з ними не встигла заприятелювати. Дуже не приємна компанія.

- Так де вони оселились?

- Десь в місті. Хвала силі, що в гуртожитках не знайшлось для них вільної кімнати.

Потім ми розійшлися по лекціях, а вже в вечорі знов зібралися в "Великій Ложці" для святкування початку навчання. Компанія потраплянців на цей раз мене помітила, та спілкуватися не поспішала, лише кидала незадоволені погляди. А мені то що? В мене своє життя, друзі та свої проблеми. Ще про них хвилюватися не вистачає.

02.09.157р.

Маг-Рівік

- Панове Ольше та Шое, затримайтесь на хвилинку, - попросив магістр Стер, а коли в кабінеті залишились лише нас троє, продовжив, - в мене до вас є незвичайне прохання. Незвичайність полягає в тому, що раніше першокурсників ще не разу не допускали до такої важливої справи. Але я відмітив ваші таланти, тому й запрошую. На ближні два тижні мені потрібні будуть помічники для приготування дуже складного зілля. Старшокурсники також будуть присутні, та рук не вистачає, щоб впоратись вчасно. Точніше, руки є завжди, але криві. То як?

- А що за зілля? – запитав Філл, хоча йому було байдуже, він вже згоден.

- Проти ліронської лихоманки.

- Ого! – злякано вигукнув Шое, а його від природи засмагла шкіра зблідла.

- Звісно в місті її ще немає, але зважаючи на швидкість, з якою вона поширюється потрібно завчасно запастись ліками. Ну що, допоможете?

- Звичайно, - погодився друг. – Коли починаємо?

- Мені подобається ваш ентузіазм, та, на жаль, ще не всі інгредієнти поступили до моєї лабораторії. Але сподіваюсь на наступному тижні їх отримати, тож одразу вас попереджу.

Попрощавшись, ми одразу ж пішли до "Ложки" сподіваючись, що й нам місця зайняли.

- Нас також покликали. Ще до початку навчання, - похвалилася Олдрі. – Це така рідкісна вдача, працювати над таким важливим зіллям разом з кращим зілляваром півночі.

- Невже магістр Стер дійсно настільки професіонал? – здивувалась я.

- Ще як! Він може відкрити крамницю й спокійно продавати свої авторські зілля по всьому світі, і не мучитись з учнями. Та на нашу вдачу дуже любить викладати. А ще на старших курсах розкриває таємниці деяких своїх особистих рецептів.

- А відомо, хто ще окрім нас буде? – запитала я. Погоджуючись навіть не замислилась, а якщо доведеться працювати пліч о пліч з Айшою.

- Знаю лише двох хлопців з нашого курсу. Девір Лурга та Колін Бердо. Вони не погані, занадто поглинені навчанням. Як в іноді.

- Що робити. Якщо заплатив за проїзд на санях, нащо йти пішки? – запитав Філл підхопленим в мене висловом.

- Правду кажеш. Щось ми засиділись. Побачимось завтра на обіді.

Й попрощавшись майбутні цілительки побігли до бібліотеки, залишивши нас за столиком втрьох.

- Так що за лихоманка? – запитала я у друзів.

- Смертельно небезпечна. Літом в порт ледь не зайшов корабель-примара, так його через чутки не розбираючись одразу спалили. Навіть не перевіривши, - знервовано відповіла Улла.

- А як вона проявляється?

- Спочатку тобі дуже хочеться пити, постійно. Потім підіймається температура та з’являється висип. Наступним етапом йдуть судоми, що заважають дихати, та втрата орієнтації. І на останнє смерть.

- Погано. А їй всі хворіють?

- Майже. Лише один виняток – дракони. Саме на основі їх крові готуються ліки, - відповів вже Філл.

- Тобто, якщо випити моєї крові, то вилікуєшся?

- Навіть не знаю. Ти дракон іншого світу. Навіть припустити не можу яким буде результат. Треба у магістра запитати.

- Обов’язково. А заодно ще запитаю, що буде якщо випити крові до того як захворієш.

- Нащо?

- В моєму світі також було багато хвороб. А ще існувала практика, коли до розумного щеплювали ослаблений вірус, який сприяв виробленню імунітету. Після цього, якщо звісно підхопиш заразу, то й лікування проходило набагато легше. Кров дракона це звісно не те. Й навіть близько. Але якщо вона вже буде в організмі, чи зможе захистити від зараження?

- Цікаве питання. Треба задати при першій же зустрічі з магістром.

- Обов’язково задам. Навіть не буду чекати наступного уроку.

04.09.157р.

Дикий Ліс

- Я отримав листа з дому. В ньому мій дядько трохи розповів про Гаяв-Ток, - почав Філл сидячи на лаві біля замку Вальдегора.

Вампір вперше з’явився вдома після того, як почав навчатися в особистого вчителя.

- Розповідай.

- Отже. Гаяв-Ток був столицею могутньої імперії розташованій на сучасних Вільних Землях, яка складалась з семи провінцій де правили намісники імператора. Ця імперія існувала майже тисячу років. Потім кожен з цих намісників забажав більшої влади, та зговорившись, підняли заколот проти імператора. Це їм вдалося. Після чого утворилося сім королівств, де колишні намісники стали королями. Але Гаяв-Ток все одно вважався самим важливим містом цієї частини світу, бо саме в ньому перебував один з головних порталів.