Читати книгу - "Моя всупереч, Алекса Адлер"

Даремно я боялася, що Сетору буде мені якось мститися, чи продовжить тиснути зі своїми бажаннями. Той вечір ніби на якийсь час спорудив між нами стіну. Тільки тепер не я відгороджувалась і цуралася будь-якого зближення, а мій радник і наставник сам почав тримати суворо вивірену дистанцію, підкреслену холодною ввічливістю.

Наче щось змінилося в його відношенні щодо мене.

Сетору зв'язався зі мною вранці наступного дня, як і обіцяв. До цього моменту я дійсно встигла відпочити, виспатися і навіть сяк-так відновити душевну рівновагу.

Заявивши про те, що проводити наші уроки з занурення у підпростір він особисто суворо не рекомендує частіше, ніж раз на два-три дні, жрець все-таки висловив готовність з'явитися на особисту зустріч, щоб обговорити державні справи, мої нові обов'язки та його повноваження. Я погодилася, що нам дійсно потрібно все це поспілкуватися, і через пару годин Сетору вже був у палаці. Змусивши мене почуватися неймовірно збентеженою через різку зміну його поведінки.

Тепер переді мною був суворий і відсторонений наставник, що не дозволяв собі навіть тіні натяку на особистий інтерес до моєї персони. Спільно розглянувши весь перелік того, що я тепер, як імператриця, зобов’язана виконувати та контролювати, ми також обговорили всі мої знання, отримані за місяць завдяки прискореній та екстреній програмі навчання, створеній для мене Чотжаром. Тут мій радник навіть розщедрився на похвалу, зізнавшись, що очікував від мене значно нижчого рівня знань. Мовляв, підтягнути ще є що, але з цим вже безперечно можна працювати.

А потім почалося моє особисте пекло під назвою «правління імперією ашарів».

Звісно, ніхто не вимагав від вагітної імператриці літати по всьому Аша-Ірон, особисто беручи участь у багатьох державних проєктах та заходах, як це робили мої чоловіки. У разі потреби Сетору брав на себе ці повноваження, відвідуючи ті планети, куди я не могла потрапити через свій стан. Але до столиці Терстані я почала літати практично щодня, як на роботу.

Відкрити для сторонніх наш з чоловіками особистий палац, який уже почала вважати своїм домом та надійною, безпечною фортецею, я навідріз відмовилася, у чому мене повністю підтримали і Чотжар, і Те-атсур. І навіть сам Сетору, визнавши, що такий повністю безпечний і захищений прихисток у мене обов'язково має бути.

Тому своїм робочим місцем я обрала столичну імператорську резиденцію, де й проводила зустрічі з радниками, чиновниками, військовими та держслужбовцями вищого рангу, ну і, звісно ж, з дипломатами, поступово все більше і глибше заглиблюючись у державні справи.

Щодня тепер перетворювався для мене на битву. Здебільшого із самою собою. Мені довелося дуже глибоко загнати власні уявлення про те, що для мене можливо, а що не дуже. Переглянути, що правильно, а що ні. Забути про те, що я дійсно всього лише слабке земне дівчисько, яке ніколи навіть уявити собі не могло, що стане правителькою високорозвиненої інопланетної імперії.

Ця маска жорсткої, цинічної стерви, яку я з допомогою Сетору так вдало і правдоподібно приміряла ще на засіданні Ради Вищих, тепер стала моїм другим обличчям. Життєво необхідним у моїй ситуації. Скільки разів мене намагалися продавити, викрити у некомпетентності, у слабкості, нав'язати свою волю, зманіпулювавши емоціями чи непоінформованістю − навіть не беруся рахувати. Як власні «піддані», так і дипломати від держав Араянса, з якими мені тепер теж, як не крути, доводилося мати справу.

Мене рятувало тільки те, що мій довірений радник щодня докладно вводив мене в курс справи, повідомляючи всю потрібну інформацію про майбутні зустрічі та учасників цих зустрічей. Поступово ставши абсолютно незамінним. Тим, без кого я ніяк би не впоралася.

Рія Сора так і залишилася моєю довіреною помічницею, взявши на себе всі організаційні та адміністративні питання. А також стала моїми очима та вухами, повідомляючи багато чого, що вислизало від пильної уваги чоловіків з мого близького оточення.

А ще поряд завжди знаходилися Чотжар та Ніба. Вони, з мого дозволу, встановили ментальний зв'язок, чим несподівано посилили здібності один одного. І тепер могли практично миттєво прораховувати справжні наміри всіх моїх співрозмовників, відразу паралельно даючи про це знати мені.

Союз менталіста та емпата вийшов неймовірно вдалим і вигідним для мене.

І високородні рі-одо, які спочатку з подивом поставилися до того, що я скрізь тягаю з собою полохливого ранвіша, незабаром просікли в чомусь суть. Особливо зацікавилися, звісно ж, на-агари. Зі зрозумілих причин. Багатьом хвостатим прагматичним менталістам стало цікаво і собі здобути таких «напарників».

І тепер що Шаарід, що Аракеш, почали дуже непрозоро натякати мені, що треба продовжити розпочате ще імператором Етельчі, тобто приєднання сектора Тавра до імперії Аша-Ірон.

Чорний змій навіть нахабно заявив, що, можливо, саме мені, як створінню емоційному та вразливому, вдасться це зробити. Мовляв, якщо приручила одного ранвіша і здобула його довіру, то чому б не спробувати провернути це з цілою нацією. Звісно, після народження спадкоємців. На що я постійно відповідала, що на той час мої чоловіки вже точно знайдуть можливість повернутися, і самі зможуть зайнятися цим питанням.

Зі мною ніхто не сперечався. Тільки дивилися так, що я б, мабуть, запідозрила цих хвостатих у співчутті до мене, якби не була переконана, що це неможливо.

З головою Дому Чорних на-агарів у мене взагалі склалися досить цікаві взаємини. З ним я бачилася набагато частіше, ніж з будь-яким іншим радником, не рахуючи Сетору. І радилася майже так само часто, як із Голосом Абсолюта та Чотжаром. Через посаду, яку він зайняв при мені. І навіть почала певною мірою довіряти.

Звичайно ж, зникнення імператорів Аша-Ірон не залишилося непоміченим для держав Араянса. І тепер багато хто промацував мене на слабкість, в очевидній надії відхопити собі якийсь шматок впливу, прибутків на міжнародному ринку, чи навіть території, поки є така можливість. І в цій ситуації голова нашої розвідки, який взяв під свій контроль також і шпигунську мережу, яка досі контролювалася Са-оіром, став моїм незамінним радником у сфері зовнішньої політики.