Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 34. Ідея нового конкурсу

Чоловіки зраділи новині, що з ху-хою все в порядку, і головешка, що потрапила в казан, зробила юшку тільки смачнішою, і жваво вишикувалися в чергу біля Глаші. Вона почала розливати своє творіння по мисках. У цей момент до багаття підбігли спантеличені збирачки зебрячих каштанів, Агнеса і Кіпріс. Трофея добути їм не вдалося, зате їх турбувало одне нагальне питання.

— Тут палиця не пролітала? — запитала професорка. — Здається, я трохи неточно по каштану прицілилась.

Крампій в двох словах з використанням місцевого неперекладного діалекту пояснив дівчатам, що сталося з їх невдало випущеною палицею. Втім, варто було йому отримати свою порцію гарячого ароматного супу, одразу ж пом'якшав і закликав тих, хто проштрафився у метанні, брати тарілки і займати чергу за юшкою, поки ще котел остаточно не спорожнів. Дівчата миттю скористалися його порадою — двічі запрошувати не довелося.

Останньою за ху-хою підійшла Сапфіра. Мабуть, запах, що ширився галявиною, і вигуки захоплення тих, хто вже почав трапезу, не змогли залишити байдужою навіть найбільш беземоційну дівчину.

Не встигла Глаша наповнити тарілку мулатки супом, як до багаття підскочив Крайс. Продемонструвавши порожню миску, запитав жалісливо:

— Можна добавки?

При цьому чарівність було включено на повну: відкрита посмішка на весь рот і сповнений захоплення погляд.

— Так смачно! М-м-м ... Божественне задоволення! — запевнив Крайс і, нахилившись до вуха Глаші, додав тихо: — Майже таке саме, як твій поцілунок.

Глафіра насупилася і люто пригрозила черпаком, але суп в простягнуту миску все ж вирішила налити, щоб Крайс зі своїми безглуздими натяками, що наганяють фарбу на обличчя, якомога скоріше пішов геть.

— А що, добавка є? — пролунав з-за спини радісний вигук Бріуса.

Псевдо-тренер через секунду матеріалізувався поруч із Крайсом. Ще за мить до хлопців приєдналися принц Ендрю і Крампій, і біля котла знову вишикувалася черга.

Ні, Глаша, звісно, багато чула байок про голодних чоловіків і про швидкість, з якою вони здатні поглинати їжу, але все одно не чекала, що можна за п'ять хвилин розправитися з такими великими порціями. Втім, дехто з дівчат теж не посоромився підійти за добавкою.

Пригостивши всіх стражденних, Глафіра, нарешті, наповнила і свою тарілку. Сіла за один із столиків, поруч із Зурім, яка не торкнулася своєї порції, чекаючи на подругу.

— Хотіла разом з тобою задоволення від ху-хи отримувати, — пояснила вона.

Глаша посміхнулася. Наскільки ж зворушливо виглядала солідарність подруги.

Проковтнувши кілька ложок юшки, Глафіра зрозуміла, чому ху-ха в її виконанні викликала такий ажіотаж. Дійсно, вийшло дивовижно. Майже так само як завжди, тільки ще більш виразний насичений смак, в якому добре був помітний незнайомий відтінок. Мабуть, сорти риби в Дарліті відрізняються від земних в кращу сторону.

Чоловіки, що сиділи за сусіднім столиком, осиливши добавку, почали в чотири голоси нахвалювати ху-ху і тих, хто зумів так чудово її приготувати. Ендрю заявив, що у юшки навіть цілющі властивості є. Принаймні, у нього практично перестав боліти забитий м'ячем лоб. Принц, взагалі, настільки надихнувся і роздобрився, що раптом заявив:

— Гадаю, дівчата заслужили якийсь подарунок за свої старання.

Він подивився на хлопців у пошуках підтримки, і ті згідно кивнули. Конкурсантки, що з цікавістю слідкували за бесідою чоловіків, засяяли.

— Дівчата, — звернувся Ендрю. — У вас є побажання? Може, в якості подарунка організувати ще один культпохід? Що б ви хотіли відвідати?

Конкурсантки перезирнулися.

— Може, скачки? — запропонувала Агнеса.

Дівчата невдоволено скривилися. Нікого, крім приборкувачки драконів, не приваблювала перспектива витріщатися на те, як тварини бігають наввипередки.

— Краще музей, — заперечила Кіпріс, — наприклад, історії алхімії.

Тепер скривилися інші.

— А як щодо театру? — видала Глаша. — От Зурім, наприклад, дуже любить театр.

Глафіра сказала фразу якомога голосніше, щоб Бріус, який вважає себе затятим театралом, не пропустив повз вуха, хто ще поділяє його інтерес. Схоже, посил досяг мети — на обличчі псевдо-тренера промайнула посмішка. Але більше за всіх Глашина фраза зачепила чомусь принца Ендрю.

— Театр, — пожвавився він, — це найдосконаліше з мистецтв, придуманих людьми. Ви згодні?

Звісно, дівчата були згодні. Для переконливості вони амплітудно покивали головами.

В очах принца з'явився блиск, голос став натхненним:

— Зі сцени можна розповісти про все, розкрити філософські таємниці буття, викрити вади, пережити разом із глядачем найяскравіші емоції, змусити аудиторію замислитися, переосмислити життя…

— Кхе-кхе, — кашлянув Крайс.

Ендрю осікся.

— З театром не вийде, — прорік він вже своїм звичним голосом. — Вистави тимчасово скасовані.

— Чому? — з досадою запитала Глаша. Вона вже майже придумала план, як організувати Зурім і Бріусу побачення в театрі.

— Справа в тому, що один із провідних акторів зараз… е-е-е… задіяний в іншому спектаклі…

— На гастролях, — підказав Крайс.

— Так, — кивнув Ендрю. — Але у мене з'явилася ідея. Раз дівчата так люблять театр, вони можуть самі організувати невеличку виставу. Я б із задоволенням подивився якусь постановку в їх виконанні. Нехай це буде наступний конкурс.

Принц питально подивився на Крайса.

— Конкурс театральних талантів? — хмикнув той. — Чудова ідея! — в очах застрибали лукаві іскорки.

— Ну от, — невдоволено шепнула Кіпріс. — Почали з подарунка, а закінчили новим змаганням. Треба було на музей погоджуватися.

— Гаразд, — оптимістично махнула рукою Агнеса. — Театральний конкурс — це ще не найгірше. Я боялася, принц, з його любов'ю до наук, влаштує інтелектуальну вікторину. Що-небудь на зразок «Навіщо? Скільки? Як?». У нас така гра є. Там тільки знавці з енциклопедичними знаннями можуть перемогти, а ми б виглядали безглуздо.