Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

— Дрібна нам знадобиться в першу чергу, — дала чистильникам настанову Глаша.

Вона вирішила взяти на себе роль шеф-кухаря. Жодна з дівчат заперечувати не стала. Але перш ніж приступити до варіння, конкурсанткам необхідно було спорудити польову кухню. І вони вирушили допомагати Крампію розводити багаття.

Спеціаліст по зебрам виявився непоганим фахівцем і по організації імпровізованого вогнища. За кілька хвилин зібраний дівчатами хмиз живописно палав, а над ним в місткому котлі закипала вода. До цього часу хлопці впоралися з чищенням дрібної риби, і можна було приступати до першого етапу варіння ху-хи.

Глаша, як, напевно, будь-який представник земного світу, хто коли-небудь варив на вогнищі суп зі свіжовиловленої риби, знала маленьку хитрість: рибна юшка вариться в два прийоми. Спочатку дрібна риба, яка повинна дати навар, а після бути вилучена з бульйону, а потім вже велика риба, шматки якої нададуть додатковий аромат і апетитний вигляд страві.

Був у Глаші і ще один секретний і, до того ж, видовищний прийом, який був заготовлений на фінал. Батько, завзятий рибалка, вважав, що без цого і уха не уха.

Глафіра надрізала велику цибулину і велику морквину і цілком опустила в котел. Туди ж помістила рибну дрібноту і трохи спецій. На цьому перший етап був завершений. Буквально через кілька хвилин галявинку огорнув дивовижний аромат. У хлопців слинка потекла. Вони закінчили чищення великої риби і розмістилися біля багаття, спостерігаючи за діями Глаші, як зачаровані.

Вона з виглядом знавця граціозно помішувала бульйон великою дерев'яною ложкою, хоча юшка чудово варилася і без подібних маніпуляцій. Але більше зайнятися їй було нічим, тому що вже встигла роздати всю роботу дівчатам. Хтось чистив картоплю, хтось промивав крупу.

Коли прийшов час другого етапу приготування ху-хи, і в котел були додані нові інгредієнти, аромат став настільки невимовним, що чоловіки, які спостерігали за процесом, від нетерпіння почали ходити навколо багаття колами. Їх було легко зрозуміти, дарлітбол виявився на рідкість «апетиту-сприяючим» видом спорту. Глаша і сама вже зголодніла. Погляди, спрямовані на неї, безмовно запитували: коли?

— Ще хвилин п'ятнадцять, — сповістила вона оточуючих.

Принц Ендрю, намагаючись прискорити час очікування, взявся вивідувати у Глаші рецепт. Вона повідала всі хитрощі і навіть повідомила, що в кінці в ху-ху буде додано ще один секретний інгредієнт, який внесе в аромат неповторну екзотичну нотку.

— Зебрячий каштан? — припустив Ендрю.

— Ні, — здивовано знизала плечима Глаша.

Вона і чути не чула про таку рослину. Напевно, аналог на Землі не росте. Вона мала на увазі зовсім інший інгредієнт. З одного боку простий, з іншого — незвичайний.

— А даремно ви в ху-ху зебрячий каштан не додаєте, — авторитетно заявив принц. — Це ж класика жанру. Без цієї спеції ху-ха не ху-ха.

Глаша невдоволено хмикнула. Ну, ху-ха, може, і не ху-ха. А от рибна юшка прекрасно без нього обходиться.

— А я бачила: тут на краю галявини між берез якраз росте зебрячий каштан, — радісно повідомила Агнеса. — Можу збити пару плодів для ху-хи.

Ендрю заусміхався дресирувальниці так схвально, що разом з нею збивати каштани поспішила і Кіпріс.

Глаші залишалося тільки сподіватися, що спеція має нейтральний смак і не зіпсує її витвір кулінарного мистецтва. Втім, коли вона побачила, до якого дерева підійшли дівчата, заспокоїлася. Плоди висіли досить високо. Ще не факт, що вийде їх збити.

Перші спроби дійсно виявилися невдалими, і Глафіра, як, втім і інші, швидко втратили до дівчат інтерес. Вся увага знову зосередилася на котлі з ароматним вмістом.

Крампій від нетерпіння вже дістав глибокі миски і ходив за Глашею по п'ятах, готовий будь-якої миті виконати роль офіціанта.

Глафіра зачерпнула з котла ложечку бульйону і під пильними поглядами оточуючих зняла пробу. Залишилася цілком задоволена. Можна було переходити до заключної частини.

— Отже, — сказала вона голосом фокусника, що зібрався на подив публіки витягнути кролика з капелюха, — фінальний інгредієнт.

Глаша ще не договорила фразу, коли запідозрила щось недобре. Повітря розітнув підозрілий свист. Всі синхронно повернулися до джерела звуку. Величезна палиця, здійснюючи зловісні обертальні рухи, стрімко наближалася до котла. Глаша встигла помітити гримасу жаху, що перекосила обличчя Крампія. Здавалося, палиця мітить прямісінько в ху-ху, але на щастя, не долетівши кількох сантиметрів, вона мальовничо врізалася в багаття, піднявши рій іскор і клуби диму.

— Зебрячий бабай! — спересердя вилаявся Крампій, коли дим розсіявся.

З котла стирчала головешка. Мабуть, коли палиця втрапила в багаття, підняла в повітря не тільки іскри.

Таких сумних виразів на обличчях хлопців Глаші жодного разу не доводилося бачити. Мабуть, фінальний акорд вийшов навіть більш видовищним, ніж розраховувала. З незворушним виглядом вона витягла з котла головешку.

— Власне, це і був секретний інгредієнт, — з посмішкою сказала Глаша. — Тільки помістити його в ху-ху я збиралася менш екзотичним способом. У досвідчених рибалок прийнято перед зняттям котла з вогню загасити в ньому обвуглене поліно. Це надає супу неповторний аромат диму.