Читати книгу - "Останній дон"

— Скіппі, — сказала Моллі, — я бачила, як ти виклав мільйон за роман, з якого ніколи не зробив фільму. То чи є тут різниця?

— Аякже, — пожвавішав Боббі Бенц, — бо Скіппі здер той мільйон з нашої студії.

Усі засміялися. Кросса дивувала ця зустріч, у нього вже вривався терпець. Крім того, він знав, що йому не треба виявляти надто великої охоти, отож він нічим собі не зашкодить, давши волю своїй дратливості.

— Бачу, тут мені не ймуть віри, — глухо промовив він. — Якщо тут такі труднощі, може, краще забути про це все.

— Ми тут говоримо про великі гроші, — сердито заперечив Боббі Бенц. — Ця картина може дати в усьому світі близько півмільярда доларів.

— Якщо ви повернете Атену, — швидко докинула Моллі. — Можу вам сповістити, що вранці я розмовляла з нею. Вона вже обтяла собі коси, аби показати, що не жартує.

— Ми начепимо їй перуку. Кляті актриси, — не стримався Бенц. Тепер він поглядав на Кросса, намагаючись збагнути його. Потім надумався й запитав: — Якщо Атена не повернеться до роботи і ви втратите свої п'ятдесят мільйонів і не зможете закінчити картини, кому дістанеться відзнятий матеріал?

— Мені, — відповів Кросс.

— Ага, — мовив Бенц, — отже, ви його пустите на екран у теперішньому стані. Можливо, як м'яку порнографію.

— Можна й так, — погодився Кросс.

Моллі похитала головою, застерігаючи Кросса від розмов.

— Якщо ви погодитесь на цю оборудку, — звернулась вона до Бенца, — про решту можна домовитись: про продаж за кордон, відеостудіям, телебаченню, про відсоток прибутку. Порушником угоди може бути тільки одна сторона. Угода має бути таємна. Містер Де Лена хоче тільки кредитувати фільм як співпродюсер.

— Я згоден, — озвався Скіппі Дієр, — проте моя фінансова угода зі студією має зберігати чинність.

— Це різні речі, — вперше обізвався Мерріон, маючи на увазі відмову. — Кроссе, ви надали своєму правникові повну свободу дій на переговорах?

— Так.

— Я хочу, щоб ви усвідомили ось що, — провадив далі Мерріон. — Ви повинні знати, що ми планували порізати картину і змиритися з утратами. Ми переконані, що Атена не повернеться до роботи. Ми не кажемо вам, що вона може повернутись. Якщо ви підпишете цю угоду й заплатите нам п'ятдесят мільйонів, ми не підлягатимемо судовій відповідальності. Вам треба буде позивати Атену, а в неї таких грошей нема.

— Я ніколи її не позиватиму, — відповів Кросс. — Я прощу і забуду.

— І вам не доведеться звітувати своїм кредиторам? — запитав Бенц.

Кросс стенув плечима.

— А це вже розбещеність, — сказав Мерріон. — Хіба можна, щоб ваші особисті симпатії завдали шкоди грошовитим людям, які довіряють вам? Просто тому, що вони багаті.

— Я ніколи не вважав, що робити багатіїв своїми ворогами — це хороша ідея, — відповів Кросс якнайповажнішим тоном.

— Тут щось нечисте! — розлютився Бенц.

— Я все життя переконував людей, — провадив далі Кросс, надавши своєму обличчю зичливості. — У своєму лас-веґаському готелі я переконував багатьох тямущих людей робити ставки, дарма що шансів на виграш вони не мали. Я домагався цього, роблячи їх щасливими. Тобто я давав їм те, чого вони справді хотіли. Я дам це й міс Аквітан.

Бенцові не подобався весь задум, він був певен, що студію одурять, і, не криючись, висловив погрозу:

— Якщо ми з'ясуємо, що Атена вже погодилась працювати з вами, ми подамо позов. У такому разі ми знехтуємо цю угоду.

— Я хочу прийти в кінобізнес надовго, — переконував їх Кросс. — Я хочу працювати зі студією «Лоддстоун». Грошей тут вистачить усім.

Протягом усієї розмови Елі Мерріон вивчав Кросса, намагаючись дати йому певну оцінку. Перед ним сидів дуже стриманий чоловік, не ошуканець і не брехливий актор. Тихоокеанська служба безпеки та нагляду не виявила якогось реального зв'язку Кросса з Атеною, між ними навряд чи існує змова. Слід ухвалювати постанову, зважитись не так уже й важко, як удають учасники зустрічі. Мерріон відчував утому, одяг, наче великий тягар, згинав йому плечі. Швидше б уже закінчити.

— Може, Атена просто несповна розуму, — став снувати здогади Скіппі Дієр, — може, втратила чуття міри. Тоді нам можна виплутатися з халепи: адже все застраховане.

— Та вона нормальніша за будь-кого в цій кімнаті! — Аж гаркнула Моллі Флендерс. — Я всіх вас відправлю на психіатричну експертизу, перше ніж ви доступитесь до Атени.

Боббі Бенц подивився Кроссові просто в обличчя:

— А ви підпишете папери, що на теперішню мить не маєте жодної угоди з Атеною Аквітан?

— Так, — потвердив Кросс, не ховаючи своєї неприязні.

Мерріон, постерігши ту сцену, втішився. Принаймні ця частина зустрічі відбувається згідно з планом. Бенц тепер утвердивсь як паскуда. Дивовижно, як люди майже інстинктивно відвертаються від Бенца, і, власне, його провини тут нема. То була вибрана для нього роль, хоча, здається, вона відповідала його вдачі.

— Ми хочемо двадцять відсотків прибутку від картини, — став вимагати Бенц. — Право продажу на батьківщині й за кордоном. І хочемо бути партнерами при роботі над подальшими фільмами з участю цих героїв.

— Боббі, — роздратувався Скіппі Дієр, — наприкінці фільму всі герої мертві, тут не може бути подальших фільмів.

— Гаразд, тоді нам належать права на всі майбутні фільми, присвячені зображенню попередніх подій.

— Попередні, подальші — нісенітниця! — розгнівалася Моллі. — Що ж, матимете їх. Але дістанете не більше десяти відсотків від прибутку. Ви розбагатієте на продажу. І ви нічим не ризикуєте. Беріть або відмовляйтеся.

Елі Мерріон уже не міг терпіти. Він підвівся, випростався й проказав спокійним, виваженим голосом:

— Дванадцять відсотків. Ми згодні. — Замовк і подивився на Кросса. — Це не такі вже й великі гроші. Але ця картина може стати шедевром, і я не хочу різати її. Отже, мені дуже цікаво побачити, що станеться. — Елі повернувся до Моллі: — Ну, «так» чи «ні»?

— Так, — відказала Моллі Флендерс, навіть не глянувши на Кросса, щоб той дав якийсь знак.

Згодом Елі Мерріон і Боббі Бенц сиділи самі в конференційній залі й мовчали. За довгі роки вони затямили, що є речі, про які не слід говорити вголос. Зрештою обізвався Мерріон:

— Тут ідеться про моральне питання.

— Елі, ми підписалися зберігати