Читати книгу - "Вигнанець і чорна вдова"

Захарченко видобув із кишені й виклав на стіл хрестик без ланцюжка.

Платон і Марія схилилися над ним.

— Гарний, — погодилася баронеса.

— Сказав би, прикметний, — додав Чечель.

— Так точно, Платоне Яковичу. Особливо прикметний. Фамільна коштовність, хрестик з шиї Полінки Урусової. Мертвої Полінки Урусової.

Тиша раптом стала відчутною.

— Ой, — цвірінькнула Марія.

— Ви...

— Впевнений, Платоне Яковичу. — Старий сищик накрив хрестик рукою. — Не забувайте, саме цією справою я уважно цікавився. Вбитий горем князь Урусов, її батько, дав поліції докладний опис коштовностей, які були на доньці. Кожна мала монограму, навіть хрестик. — Рука піднялася, перевернула знахідку, ложечка торкнулася потрібного місця. — Родинний ювелір лишав маленький автограф. — Рука знову накрила хрестик, повернула його в кишеню. — Ось вам, як кажуть, вишенька на торт. Дантист ризикнув запитати в Миті, звідки таке й чи не попадеться він, бідний єврей, із цим усім. На що була відповідь: «З цим усім уже ніхто не попадеться. Хай тебе сіє не хвилює».

Дзвін у лункій тиші почув лише Платон.

— Сіє, — повторив. — Сіє. Сіє. Сіє.

— Так говорить... — Марія завмерла, збліднула, накрила рота долонею.

— Його превосходительство начальник поліції Голубович, — завершив за нею Захарченко. — Манера чіпляється до всякого, хто хоч раз мав щастя з ним спілкуватися особисто. У Миті Більма просто вирвалося. Чи вирішив сам у своїх очах вирости, чи... А... — Старий сищик відмахнувся. — Уже не дізнаємось.

— Він убив Полінку Урусову, — впевнено промовив Чечель. — Митю Більма випустили за наказом Голубовича, незадовго до того, як її знайшли мертвою й спотвореною. Не знаю, чи дозволили Більму мародерствувати. Припускаю, платою за вбивство була свобода й зняття звинувачень в іншому вбивстві. А він забрав коштовності собі як додаткову здобич. Голубович убив його, скориставшись нагодою, і позбавився небезпечного свідка.

— Так не може бути, — видихнула Марія.

— Може, — сумно промовив Захарченко. — Ось чим пояснюється його поступливість щодо Платона Яковича. Він змушений був дати панові Чечелю спокій. Адже завдяки йому доповів у Петербург про знищення Апаша, заразом — розкриття терористичної змови, і все це за його, Голубовича, персональної участі. Марко фон Шлессер, кажуть, сидить зараз не в Лук’янівській тюрмі, а в психіатричній лікарні при Кирилівській церкві.

— Він справді божевільний. — Платон думав не про нього.

— Хай так. Але якби ні, такого вигідніше виставити божевільним. Інакше багато чого довелося б пояснювати. Щодо його превосходительства... Платон Якович, не без моєї, згоден, допомоги повернув справу так, аби стало простіше заплющити очі на деякі нью-анси, ніж пояснювати, чому Марка треба повертати за ґрати. Ви ж на волі мовчатимете й так само підіграєте Голубовичу, хіба ні?

— Мене купили волею, — мовив Чечель. — Я тепер це розумію.

— Не найгірша ціна, — зазначила Марія. — Тільки що тепер... Полінку... Вона чудовисько, так. Але невже її вбили з відома начальника київської поліції?

— Припускаю, навіть із відома рідного батька.

— ЩО?! — Марія злякалася власного вигуку, зблідла. — Іване Макаровичу... Платоне Яковичу, що відбувається в цьому світі?

— Її інтимні таємниці завдяки мені стали відомі, без перебільшення, всій імперії, — пояснив Чечель. — Полінка зганьбила свого батька, за великим рахунком — весь рід князів Урусових. Тому єдиний вихід: спотворена природою панночка, монстр у плоті, стала жертвою сама. Так Урусови перетворюються на жертв, на потерпілих, а Київ — на місце, небезпечне для шляхетних, наближених до государя осіб. Чим не привід укотре притиснути тут незгодних чи приборкати тих, хто ще не приборкався до кінця?

Кожне слово Чечеля звучало в тиші вироком.

Тільки не ясно кому.

Постукали в двері — тушкований кролик наспів.

Весна вже квітнула буйно.

Платон не відчував її подиху, хоч раніше любив цей благословенний час, від другої половини квітня, ближче до травня, коли світ довкола зеленіє повільно, обережно, наче приходить у чужий двір, — та все ж уперто й впевнено. Нині голова джмелилася чим завгодно, лиш не пробудженням природи.

— Ви добре подумали?

Питав Марію — але не зводив очей із «даймлера». Автомобіль, чисто вимитий механіком, стояв посеред двору. Довкола з радісним гавкотом гасав молоденький песик, Нечипір купив замість застреленого Карла. Вибір зупинив на німецькій вівчарці, та, схоже, таким злим, як попередник, цей пес ставати поки не збирався.

— Це наше з Ніколою спільне рішення, — твердо промовила баронеса фон Шлессер.

— Ви без того були щедрі.

Незабаром після звільнення з тюрми Марія, не приймаючи заперечень, видала Чечелю десять тисяч рублів. Ще тридцять поклала на його банківський рахунок, і Платон міг отримати гроші, хоч би де був. Він змирився, бо нарешті зміг купити одяг — вдягатися з чужого плеча обридло до нудоти.

Мав тепер власні речі.

Вони вмістилися у дві великі валізи.

Зараз слуги під наглядом Нечипора вкладали їх на автомобіль і міцно приторочували широкими шкіряними пасами.

Марія подарувала Чечелю «даймлер».

— Платоне Яковичу, мене не полишає прикре відчуття, що я замало зробила для вас.

— Зате я зловживаю. Давно мав забратися звідси. Не знати куди. Але звідси. — Чечель сумно посміхнувся. — Після того, що ми дізналися, вигнання — моя доля.

— Іван Макарович був дуже серйозний учора, коли попереджав: лишитися в Києві й навіть Київській губернії для вас означає нарватися на ніж якогось босяка. Щоправда, був п’яний, коли до цього дійшов. Не знаю, чи вірити, — додала.

— Він говорив тверезі речі. Найтверезіші з почутого мною останнім часом. Марко молов значно більше патетичного безумства.

— Вважаєте, у нього б вийшло?

— Революція — байки, — впевнено мовив Платон. — Тим більше якщо ідеями переймаються такі затяті, як молодший син вашого покійного чоловіка.

— Пасинок, — сумно посміхнулася Марія. — Отак і не вір у страшні історії про виродження давніх родів.

— А ви не вірте. Нікола — рідна кров барона фон Шлессера і гідний продовжувач роду. Буде й така гілка. Що ж до революцій... Поки це мода. Віяння часу.

— Небезпечне віяння.

— Як бачите, ті, хто поставлений боротися з революціями й іншим