Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

Розділ 15. Будеш просто М.

Щороку з наближенням Різдва Горчуки затівають Генеральне прибирання. «Генеральне» з великої літери, бо стандартні генеральні — ніщо в порівнянні з Передріздвяним.

До Святої вечері будинок Горчуків повинен сяяти. Блищати й пахнути, наче найсмачніша цукерка з шоколадом, горіхами та шматочками сушених фруктів, відлита у формі зіроньки й перев’язана червоною стрічкою.

Отож сьогодні Тиміш розбудив мене ще й на світ не зоріло, а очі я продирала дорогою до Буковеля. Там же й питалася, чому бодай ми з ним не могли покататися на одному з витягів Ясіні. Для лижника мого рівня — ідеальний варіант, тим паче що часу на катання обмаль.

Однак мені не відповіли. Бо кермувала Наталя, а їй зайве було чути, що Тиміш має намір зустрітися з Анею.

Уже на підіймачі, де слабким на шлунок заборонено дивитися вниз, я глибоко дихала (бо до того подивилася вниз) і слухала план: Тиміш шукає інструкторку, Злата контролює, щоб я не вбилася на лижах, а за дві години ми зустрічаємося біля машини.

Я сподівалася, що Тимошеві вдасться віднадити Аню від шлюбу з ним, однак вернувся Горчук ще хмурішим, ніж був учора.

— Вона шо, дійсно хоче заміж? — запитала Злата таким тоном, ніби йшлося про довічне рабство.

— Ні. Просто в неї така ж весела рідня, як і в нас.

Я стиснула Тимошеву руку. «Усе буде добре», — мовила одними губами, і він слабко всміхнувся. А по приїзді додому тільки те й робив, що орудував пилосмоком у режимі миття підлоги. Він так її надраював, наче до купи з уїдливою пилюкою між дощечок міг прибрати з життя й батьків контроль.

Павло з Андрієм чистили килими на дворі. Гупали так, що сусіди з вікон показалися. Відтак і собі пішли килими вибивати. Коли до цього килимобийного оркестру ще й орава цуценят приєдналась, це почало нагадувати чергову бурю.

Дарина мила вікна. А до того фіранки познімала й випрала — прасувати їх доручила Захарові. Він пирхав гучніше за подачу пари в прасці, клопочучи над кожною складкою. Схоже, чистити димохід від сажі йому було більше до душі.

Злата протирала пил. З картин, сімейних світлин, книжкових полиць, порцелянового сервізу, а також купи маленьких абищиць із полиці над комином. Вона дбайливо обтирала кожну — щоправда, не з великої любові до чистоти, а щоб мати надто зайнятий вигляд і уникати нових доручень.

Ми з Наталею і Євою готували вечерю, заразом протираючи й без того чисте кухонне приладдя. Порівняно з іншими, робота не кропітка, а все тому, що кількома годинами раніше ми заповзялися допомогти з наведенням ладу Галині.

Хлопці теж туди хотіли — усі, крім Тимоша, якому б драїти й драїти, — бо ж на відміну від доньки, Галина чепурить хату помірно. Та й сама хата в неї менша, шерсті там катма, а речей зайвих удень зі свічкою не знайдеш навіть в клуні.

Ми впоралися за годину, а тепер різали, смажили, випікали — готувалися до кіновечора.