Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

- Чому саме зараз? - я повернула голову, щоб бачити його очі. І розгубилася! Уперше в них відображалася невпевненість. Наче він зважував, чи говорити мені правду.

- Так потрібно! - можна було передбачити таку відповідь, бо за мить до цього на губах з'явилася дражлива посмішка.

- Владе, мій батько божеволіє! Будь ласка, дай хоча б йому зателефонувати, - попросила я.

- У тебе в кімнаті є телефон, ноутбук та інтернет.

- Я помітила. Але є ще й пароль до інтернету.

- Пароль твоє ім'я, - як саме собою зрозуміло видав Влад.

- Чому так? - здивувалася я.

- Твоя кімната - твоя лінія зв'язку! - знизав він плечима.

А..., ну так, це все пояснює! Як я вже зрозуміла, далі розвивати тему зайве - інформації більше ніякої не буде.

Влад, нарешті, мене відпустив та допоміг піднятися.

- Лізо, ти розумна дівчинка та повинна розуміти, що твій батько тебе не врятує. Ти йому тільки ускладниш життя.

- Знаю! - з натиском видавила я, відтрушуючи джинсові шорти від піску.

- Розумниця! - усміхнувся він, - Мені потрібно йти.

- Добре!

- Ти залишишся тут?

- Так! - я якомога переконливіше закивала головою.

- Не роби дурниць! - Влад недовірливо оглянув мене та за мить зник.

Він вів свою незрозумілу гру! Ну і нехай! Я затримуватися тут не збиралася. Міркуючи таким чином, я зробила крок у воду. Години через дві ідея вже не здавалася мені такою гарною. Ні, я не втомилася, але тупо плисти в невідомість набридло. Почувши звук ревучого мотора, я вдвічі швидше запрацювала руками. Ясна річ - це не допомогло! Катер дуже швидко наздогнав мене. Я нервово подивилася вгору. Так і є - Влад. Один. Увімкнувши повний ігнор, я, як в ні в чому не бувало, вперто гребла далі. Катер, знизивши швидкість, тинявся неподалік. Може йому набридне та він відстане? "Не в цьому житті!" - зітхнула я. Влад відкрив пляшку пива та, ліниво спостерігаючи за мною, почав не поспішаючи його попивати.

- Не втомилася? - дбайливо поцікавився він.

Я промовчала. Послати б його куди подалі, але йти на відкритий конфлікт або провокувати загрозливо. Навіть якщо зараз він і вдає з себе цілком адекватну людину, то наступної секунди я не знала, чого від нього очікувати. І це лякало!

- Дивно..., - про щось замислившись, протягнув Влад.

"Та невже?" - подумки фиркнула та... злетіла!

- Я думав, тобі вистачить пару годин, щоб вгамуватися! - невдоволено продовжив він, відпускаючи мою руку.

Я стояла на борту катера та здивовано потирала зап'ястя, що злегка саднило. Швидкість у нього була неймовірною. Я навіть нічого толком збагнути не встигла, крім стрімкого підйому (серце досі десь у п’ятках) та м'якого приземлення.

Влад відставив недопиту пляшку пива та докірливо подивився на мене:

- Ну...?

Презирливо піднята брова на нього належного ефекту не справила. Щось я починаю сміліти біля нього! У відповідь він обвів мою фігуру красномовним поглядом, від чого я відчула себе голою.

- Я ж тебе попереджав? - вкрадливо запитав Влад.

Згадавши про покарання за спробу втечі, я судорожно ковтнула.

- Попереджав! - сам відповів на своє запитання.

"І не набридла йому розмова в одну особу?" - захисні уявні репліки обірвалися, щойно за мить його губи накрили мої в божевільному поцілунку. Одна рука згребла мокре волосся в кулак, інша міцно обхопила талію. Навіть якби захотіла - ухилитися можливості не було! Він був грубим та ніжним одночасно - безжально мнучи губи, м'яко кусав і тут же зализував язиком. Я зі стогоном вчепилася в його плечі мертвою хваткою та випустила зголоднілу пристрасть, несамовито відповідаючи на поцілунок. Немов у тумані, разом із глухим гарчанням Влада, пролунав тріск розірваної тканини. По голій спині одразу ж заскользили жадібні руки, змушуючи вигинатися та подумки просити більшого. Збудження, що розгорілося при першому дотику, вимагало негайного виходу. Зголодніла до нестями. Влад підводить мене за стегна, змушуючи обхопити себе ногами. Починаю тертися об нього, вигинаючись назад. Мої соски в захопленні його губ, язика і навіть зубів. Легка біль вперемішку з насолодою. Я так довго не відчувала цього. Я вже так близько!

Але Влад відривається від грудей та міцно притискає мене до себе, не дозволяючи рухатися… блокуючи джерело задоволення… Зробивши кілька кроків, саджає на перила катера. Лобом торкається мого. В очах п'янке божевілля. Дихання, немов перші ковтки повітря в житті. Він намагається заспокоїтися. А мені все одно! Хочу отримати своє! Сама тягнуся до губ, руйнуючи в корені його спробу зупинитися. Влад із тихим ричанням здається. Знову божевільний поцілунок. Несамовите сплетіння язиків. Світ навколо давно не існує. Зараз й тут тільки він! Його гаряче тіло. Грубі вимогливі руки. Жадібні губи. Він пестить обличчя, засмоктують шию, кусає груди, пальці викручують перезбудженні соски. Його так багато і так мало. Я голосно стогну. Тіло трусить як у лихоманці, вимагаючи розрядки. Мені вже навіть боляче. Його занадто довго не було. Розуміючи мій стан, Влад розриває мокрі шорти на мені. Рука накриває промежину, де вже просто неймовірно слизько та гаряче. Два пальці без перешкод занурюються всередину, змушуючи задихатися. Починають рухатися. А легке кругове натискання на грудку нервів - вибухнути з гучним зойком. Блаженство в чистому вигляді!