Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 46. Мія

Глава 46

 

Літак приземлився і Марк зітхнув на повні груди. Тут у Лірі він почував себе впевненіше. Обережно розбудив Мію. Хотів взяти на руки, та вона нагородила його таким поглядом. Самостійна дівчинка. Ішли дуже повільно, він будь-якої миті був готовий підхопити її. Поїхали до квартири Марка.

На це Мія лише підібгала губи, показуючи своє ставлення на його свавілля. Але поміркувавши вирішила, що на навчання повернутися у такому вигляді вона не зможе. Як же вона скучила за Кріс.

Як там Макс із Кіром?

Не так вона уявляла собі цю подорож. Але те, що визначено долею, змінити не можна. Марк провів її до спальні і оточив турботою.

– Пам'ятай, лікар прописав постільний режим, – суворо глянув на неї Марк, а в очах у нього ніжність. Зараз її не обвести довкола пальця. Він тільки хоче здаватися таким суворим, а насправді дуже турбується.

-- Марк, я їсти хочу, -- усміхнулася. Очі підступно заблищали. - Ти ж погодуєш мене? -- зробила жалісливе личко.

– Зараз зроблю замовлення, – дістав телефон для дзвінка.

– Ні! – уперто подивилася.

-- Що, "ні"?

-- Ти ж про мене дбатимеш? Чи подзвонити Кріс і попросити, щоб вона забрала мене у академію? -- підступно усміхнулась йому і закусила губу.

-- До чого ти хилиш, маленька? -- Марк розгадав її маленьку гру, але триматиме обличчя до останнього.

-- Вона може подбати про мене, -- не здавалася Мія.

– Може, -- присів на ліжко поряд з нею.

-- І, напевно, зробить це краще? - Мія розуміла, що сама загнала себе у куток. Але відступати не в її правилах.

-- Можливо, – ухильно відповів Марк. Провів по її нижньою губою великим пальцем. Зауважив, що щічки дівчини відразу почали наливатися червоним. Вона так мило соромиться.

У Мії перехопило подих. Думки одразу полетіли в танок.

Про що він каже? А?

Неважливо! Мія дивилася на Марка та чекала подальших дій.

-- Хочеш, аби я дбав про тебе? -- провів подушечкою пальця по другій губі.

– Та-а-к, – прошепотіла дівчина.

-- Хочеш, щоб я сам тобі готував?

– Угу.

– Пропоную угоду, -- вказівним пальцем провів по шиї, звернув до вигину плеча.

Мію почало бити дрібне тремтіння.

– Яку? -- повітря не вистачає.

Про що він каже?

-- Я дбаю про тебе, виконую всі розпорядження лікаря... - тон його став оксамитовим. Мія вже не розуміла, що відбувається, що відповідати.

-- Натомість ти... -- нахилився до її вуха та прикусив за мочку. – Виконуєш усі мої, -- поцілував і вигин шиї.

– Ах… А які… – він не дав їй договорити.

Прикусив за жилку на шиї. А для того, аби у неї не виникло більше питань, почав цілувати шию, спустився до ключиці. Діяв акуратно, намагався не зачепити синців. На шиї їх було дуже багато.

-- Згодна? -- не переставав цілувати.

– Так… – простогнала у відповідь.

Марк різко відсторонився від Мії та підвівся. Вона видала розчарований стогін і невдоволено подивилася на нього. Хлопець був задоволений собою, на губах була усмішка.

-- Піду приготую тобі поїсти, – підморгнув. – Не забудь у нас угода. Я свою частину виконаю.

Розвернувся і пішов. Ні, вона розуміла, що він говорив про якусь угоду. Але не уточнила умови. І здається погодилася на неї.

Що зараз буде?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно