Читати книгу - "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська"

– А в тебе з ним вже є особисте життя?!

– Ні! Але може бути, якщо я б раптом того захотіла!

Я не збиралась говорити таких слів, але вони самі собою зірвались з мого язика. Есмонд завмер, а тоді проговорив:

– Тобі не можна зустрічатись з цим хлопчиськом. Це не доведе до добра. Я не можу навести тобі аргументи з цього приводу, але моє демонічне чуття буквально волає, аби ти не мала з ним нічого спільного! Якщо я наступного разу побачу його поруч з тобою поза заняттями, я на клапті його роздеру!

Це все звучало дуже дивно, чи то як турбота про мене, чи то як приступ ревнощів, чи то як погроза… В будь-якому випадку, я не хотіла, аби хтось звертався до мене в такому тоні, і вважала це просто неприпустимим.

– Я вільна людина! І він – теж! Ти навіть не можеш сказати, що він такого поганого зробив, що йому раптом заборонено до мене наближатись! Чи все погане – це те, що він тобі просто не подобається…

– Не варто пересмикувати! – обурено вигукнув Есмонд. – Мелісо, я просто… відчуваю. Я прожив на світі довше за тебе, а бачив значно більше, невже важко повірити мені на слово?

– Так!

– Що ж, гаразд, – він примружився. – В такому випадку, я як твій вчитель по демонічному договору забороняю тобі йти будь-куди без інформування мене. Я мушу постійно знати, де ти знаходишся. Інакше мені не…

– Тоді я взагалі нікуди виходити не буду! Навіть на заняття!

Останнє зірвалось з язика саме собою. Я висмикнула руку з міцної хватки Есмонда, а тоді кинулась нагору, бажаючи опинитись якомога далі від нього. Це ж треба, таке собі дозволяти! Він геть з глузду з’їхав?!

Ніколи досі я, напевне, не була настільки сердита, як зараз. Лють, образа на демона кипіли в моїй душі навіть попри те, що я насправді не мала жодного бажання спілкуватись з Джейсоном і була навіть вдячна за те, що нашу зустріч перервали. Але ж потім може з’явитись хтось інший, хто буде мені приємним, і знову буде така сцена? А згодом Есмонд дійде ще й до того, що відгородить мене від власної сестри, бо йому там щось примарилось?

Я влетіла в свою кімнату, зачинила двері і, не роздумуючи, пробурмотіла одне з складних заклять, яке знала лише в теорії – воно мало захистити мою територію. Вимовила – і злякалась, що не спрацює. Та, на мій подив, магія обплела замок, укріплюючи його. Що ж, здається, чаклувати злою мені вдається краще, аніж спокійною.

От тільки порадуватись своїм успіхам не вийшло. Я, розлючена до краю, впала на ліжко і просто дивилась у стелю. Хвилин за десять зрозуміла, що мені жарко і незручно, стягнула з себе пальто, в якому так і лишилась, тоді розстібнула трохи сукню… І намацала пальцями кулон. Книга!

Читати зараз не хотілось зовсім, але в мене в голові промайнула наївна думка, що, можливо, таким чином вдасться відволіктись. Тож я активувала книгу і швидко загортала ефемерні сторінки, намагаючись знайти щось цікаве.

Текст лякав. Люціо де Р’єн мав жахливу репутацію навіть серед демонів. Один з наймогутніших та один з найпідступніших у своєму роді, він ставив експерименти, поступово скочуючись все нижче і нижче, аж доки не дійшов до вбивств і тортур. Вирішив знайти сніжну відьму, чию силу відбере, шукав дівчину, яку зможе використати для цього…

Та найбільше мене нажахала коротка витримка з його біографії.

– На відміну від більшості архідемонів, до первого часу Люціо де Р’єн не задумувався про сім’ю та про спадкоємця, – прошепотіла я собі під ніс. – Згодом під тиском спільноти він одружився на молодій демониці… Народила сина…

Там був навіть його портрет. Маленького Есмонда вдалось впізнати без зусиль.

– Люціо де Р’єн став радше учителем, аніж батьком для свого сина, – прочитала я чужі сухі слова. – Уже в юному віці Есмонд де Р’єн переважав силою не лише своїх однолітків серед архідемонів та дорослих демонів менших порядків, а і деяких сильних представників свого порядку. Ставилися припущення, що…

Я здригнулась.

– Що частина з експериментів Люціо де Р’єна торкалась його сина, і саме він є ідеальним вмістилищем для руйнівної комбінації сил демона та сніжної відьми. Достеменно невідомо, чи брав участь Есмонд де Р’єн в пошуку відьом. Після того, як Люціо де Р’єна було спіймано, його синові пред’явили звинувачення у допомозі батькові, проте довести його винуватість не вдалось. Більшість демонів досі схиляються до думки, що могутній син – не лише кращий експеримент свого злочинного батька, а й його найвідданіший послідовник.

Я шумно видихнула повітря.

Отже, це правда.

Есмонд, можливо, просто шукає сніжну відьму для того, аби закінчити те, що не зміг зробити його батько багато років тому.