Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

зовсім по-іншому. Виявляється, я навіть не усвідомлювала, що увесь

цей час проходи ˊ ла зі зведеною від неминаючої судоми спиною, але, щойно провела лишень одненьку ніч на цьому розкішному матраці, ситуація значно поліпшилася. До хорошого швидко звикаєш.

Свій телефон я полишила на столику побіля ліжка. Чую, як він

дзижчить. Тягнуся по нього і суплюся, побачивши напис на екрані:

«Номер абонента приховано».

У мене скручує живіт. Хто може телефонувати мені о такій порі, коли ще й на світ не благословилося? Дивлюся на екран, аж допоки

телефон нарешті не замовкає.

Що ж… і хвалити Бога.

Знову кладу телефон на столик і ніжуся на ліжку. Йой, який же тут

зручний матрац. Утім річ не лишень у ньому. Простирадла наче

шовкові. А ковдра тепла, проте водночас легка. Її годі й порівнювати з

тим кусючим вовняним шматтям, під яким я спала там, нагорі. Так

само, як і з тією благенькою пародією на ковдру, яка була в мене у

в’язниці. Виявляється, на гарній, дорогій постільній білизні затишно

спати… це хто б міг подумати, га?

Очі в мене починають злипатися. Але, перш ніж я встигаю

провалитися в сон, телефон знову дзвонить.

Зі стогоном тягнуся по нього. І знову на екрані той самий напис.

«Номер абонента приховано».

Хто може мені телефонувати? У мене немає подруг. Номер мого

телефону є у вчителів Сесілії, але школа влітку не працює. Єдина

людина, яка бодай колись мені телефонувала, це…

Ніна.

Що ж, якщо це справді вона, то це остання людина, з якою я зараз

хочу розмовляти. Натискаю червону клавішу на екрані, скидаючи

дзвінок. Але засинати знову не годиться, тому я вибираюся з ліжка та

вирушаю нагору, щоб сходити в душ.

***

Коли спускаюся, Ендрю вже вбраний у діловий костюм і звільна п’є

каву. Я ніяково проводжу долонями по власних джинсах, почуваючись

на його тлі якоюсь обшарпанкою. Він стоїть біля вікна, дивлячись на

подвір’я, куточки губ опущені.

— Усе гаразд? — питаю я.

Він здригається — не помітив, як я увійшла. Усміхається.

— Так, усе чудово. Просто… Там знову цей бісів садівник. Що, в

дідька, він постійно там робить?

Підходжу до вікна, стаю поруч із Ендрю. Бачу Ензо, який порається

над клумбою з лопатою напереваги.

— Ееее… порається в саду?

Ендрю кидає погляд на годинник на зап’ястку.

— Зараз восьма ранку. Він завжди тут, на нашому подвір’ї. Він

працює ще на десяток тутешніх родин… якого дідька він постійно

товчеться саме в нас?

Знизую плечима, але, відверто кажучи, він таки має слушність. Мені

теж здається, що Ензо проводить на нашому подвір’ї забагато часу.

Просто недоречно багато часу, навіть зважаючи на те, наскільки наше

подвір’я більше за інші.

Ендрю, здається, щось надумав. Він ставить кухоль з кавою на

підвіконня. Я тягнуся за ним, добре знаючи, що в Ніни станеться

істерика, якщо вона побачить пляму від кави на підвіконні. Аж тоді

зупиняю себе. Ніна більше не влаштовуватиме мені вирвані роки. Я її

більше не побачу. Я й сама можу відтепер залишати кавові філіжанки

де заманеться.

Ендрю виходить на моріжок перед будинком. На обличчі в нього

рішучий вираз. Із цікавості я йду за ним слідом. Певна річ, він

збирається поговорити з Ензо… Ендрю прокашлюється. І ще раз. Але

привернути увагу садівника йому не вдається.

Нарешті він гримає:

— Ензо!

Той дуже повільно зводить голову. Озирається.

— Так?

— Я хочу з вами поговорити.

Ензо протяжливо зітхає і повертається на п’ятах. Простує до нас, рухаючись неймовірно повільно.

— Га? Чого хотіти?

— Послухайте. — Ендрю високий, але Ензо вищий, тому Ендрю

доводиться скидати голову, щоб зустрітися з ним поглядом. — Дуже

дякую за все, що ви тут зробили, але ми більше не потребуємо ваших

послуг. Тому, будь ласка, збирайте речі та йдіть собі до наступного

свого наймача.

— Che cosa? [22] — питає Ензо.

Ендрю підтискає губи так, що вони перетворюються на одну пряму

лінію.

— Я сказав, що ви нам більше не потрібні. Все. Кінець. Можете йти.

Ензо схиляє голову до плеча.

— Звільнено?

Ендрю голосно втягує повітря.

— Так. Вас звільнено.

Ензо якусь мить обмірковує почуте. Я задкую на крок, усвідомлюючи: дарма що Ендрю високий і м’язистий, Ензо все одно

вищий і кремезніший за нього. Якщо ці двоє чубитимуться, важко

наперед передбачити, хто переможе.

Аж