Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

Шумно втягнувши повітря в легені я заплющую очі. Відкидаюся на борт ванни, намагаючись хоч якось укласти в голові почуте.

Не людина. Ой леле.

Ще вчора я була певна, що помру під час ритуалу. А сьогодні дізнаюсь... що, можливо, проживу сотні років. Це, м'яко кажучи, приголомшує.

«Повернемося до твого уроку, – чую в голові незворушний голос свого хвостатого вчителя. – Для представниць Високих Домів, до яких ти тепер теж належиш-ш-ш, існує низка правил, яких потрібно дотримуватись неухильно. Наприклад, жінкам заборонено заплітати волосся у чоловічі коси…»

***

Жінкам імперії Аша-Ірон виявляється дуже багато чого заборонено робити. Деякі заборони мені зрозумілі, деякі не дуже.

Не можна заплітати коси. Не можна коротко стригти волосся. Коротке можуть носити лише жінки нижчих рас. Не можна без особливого дозволу ділити їжу з кимось крім своїх прямих родичів, свого чоловіка, або, як у моєму випадку, своїх се-аран.

Не можна не підкорятися прямим наказам чоловіків свого роду, що стоять вище у внутрішній ієрархії, якщо їх наказ не несе прямої загрози життю і якщо глава роду не наказав інакше. Тут мені відразу згадалося, як розлютована Танатріс все ж таки беззаперечно підкорилася Сетору.

Вищим за статусом жінкам теж потрібно підкорятися і виявляти усіляку пошану, але тут є свої застереження. У моєму випадку з цим простіше, тому що вище за мене жінок у Владущому домі на цей час немає нікого. Сестер у моїх се-аран немає. А мати згасла та померла після загибелі батька. Молодші гілки роду стоять нижче.

Але це все на словах. Як до імператорської рабині насправді ставитимуться високородні рії, покаже лише час. Взяти ту саму Танатріс. Сумніваюсь, що вона в собі хоча б краплину шанобливості до мене нашкребе. Швидше вб'є за найменшої нагоди. І, напевно, не вона одна така.

І ще є дуже багато: «Не можна… не можна… не можна…»

Втім, не лише у жінок імперії багато заборон та правил. У чоловіків повно своїх. Як я зрозуміла зі слів Чотжара, у суспільстві Аша-Ірон взагалі існує дуже чіткий і жорсткий розподіл обов'язків та прав залежно від соціального та класового рівня. Дуже суворі традиції та звичаї. І щоб розібратися у всьому цьому, мені знадобиться дуже багато часу. Вже точно не одна коротка година, поки я в лікувальній ванній лежу.

Але завдяки короткому вступному інструктажу від мого змієхвостого охоронця я тепер хоча б знатиму, як мені поводитися зі служницями та обіцяною наставницею, яка сьогодні прийде.

З першими я отримую можливість познайомитися, коли повертаюся із Чотжаром із купалень.

Ті самі незвичайні для мого земного сприйняття хвостаті та вухасті дівчата, які обслуговували нас із се-аран учора, саме закінчили накривати сніданок.

Побачивши мене в супроводі на-агара, ці кішко-лисиці схиляються в низьких поклонах. Мовчки.

«Вони безмовні», − відразу пояснює мені Чотжар.

«А подумки спілкуватися вміють?» – цікавлюсь у нього. Подумки. Звикла вже трохи за минулу годину, що він читає мене.

«Ні. Їх рас-с-са не володіє ментальними здібностями. З усіх рас-с-с імперії на це с-с-спроможні лише на-агары, – відразу отримую відповідь. − Знайомся. Це сестри. Та, що праворуч і старша, це Жіна. Друга Нєоко. Вони належать до рас-с-си лайс-с-с. Тихі, лагідні, слухняні й зазвичай дуже віддані. Саме такі, як тобі зараз потрібні. Потім, як ос-с-своєшся, додам тобі в штат когось більш зубатого, щоб вчилася бути жорс-с-стішою. Якщо згодна з моїм вибором, с-с-скажи їм, що оцінила їхні старання і приймаєш їхнє с-с-служіння».

Ну треба ж, як прораховано він до вибору підійшов. Слухняних мені підібрав, бо ще не освоїлася. Тут просто неможливо не відчути вдячність.

Слухаючи Чотжара, я уважно розглядаю обох дівчат, відзначаючи, що Жіна виглядає набагато зрілішою, ніж її сестра, по-підлітковому худенька Неоко. Сьогодні вони в таких же темно-сірих сукнях та чорному взутті, схожому на балетки, як і вчора. Але в позах відчувається менше напруження та страху. Мабуть, через відсутність моїх се-аран. Вчора бідолашні зайвий рух боялися зробити й дихали через раз. А зараз он і вухами цікаво водять, явно прислухаючись.

– Світлого дня, – вітаюся я так, як навчив мене раніше Чотжар. − Можете підвестися, дівчата. − І коли вони синхронно вирівнюються, з надією вичікувально витріщаючись на мене величезними сріблястими очима, впевнено додаю: − Жіно, Неоко, ваші старання мені припали до душі. Я приймаю ваше служіння.

Не знаю, як довго мені доведеться звикати до того, що мені служать. Та ще з такою радістю і гордістю. Благаючи А-атона купити мене, як покірну рабиню, я навіть уявити собі не могла, що через кілька днів мені хтось буде дякувати щасливими посмішками за те, що дозволяю мені прислужувати. І що мені будуть кланятися, як пані, мало не заглядаючи в рота, чекаючи наказів і вгадуючи мої найменші бажання.

Мені навіть стає ніяково, так дівчата старанно намагаються мені догодити протягом усього сніданку. А позаду весь цей час ще й Чотжар стирчить, відпускаючи уїдливі зауваження про мою м'якість і сором'язливість.

Але ось сніданок залишився позаду. І настав час зустрітися з лікарем.

До цього моменту я намагалася не думати про те, що можу почути від місцевого ескулапа. А зараз стає трохи страшнувато. І через твердження Чотжара, що я більше не людина. І через те, що моїх се-аран цікавить моя здатність завагітніти.

Одо Мі-ічан, так мені представив доктора Чотжар, приходить із тією ж купою різних приладів та датчиків, що й учора.

І знову мені доводиться терпіти повний огляд. Але цього разу я заздалегідь домовилася зі своїм головним наглядачем, щоб він наказав лікареві озвучувати результати огляду і для мене. Адже мені з лікарем поки що ніхто не дозволяв розмовляти.

Тож незабаром я дізнаюся, що мій організм дійсно пройшов через низку генних змін внаслідок дії сили Абсолюта. І поліпшення, створені зі мною раніше, тепер стали ще більш вираженими. Я згодом ставатиму все більш витривалою, у мене прискориться регенерація і зростуть фізичні показники. І з великою ймовірностю найближчими днями можуть проявитися нові здібності, невластиві моїй расі. Деякі зони мого мозку, виявляється, випромінюють якусь особливу енергію. Що це будуть за здібності, одо Мі-ічан так і не сказав.