Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

І, як тільки все між ним стало налагоджуватись, мов кара небесна, на голову звалився братик. Мало того, що довів Жанну до зриву, то ще й збирається намагатись повернути її? Після всього, що вона пережила? І це ж він ще не знає про сина… При згадці про те, що у Жанни і Юрка спільний син, закололо серце і звело щелепу. 

“Ніі, це якесь божевілля!” – гірко подумав Тихін і здригнувся від стуку у двері. 

“Ну, якщо це Юрко, я його!...” – люто подумав і пішов відкривати. 

За дверима був Воровських. Але й до нього в Тихона були питання. 

– А ну йди сюди! – рявкнув Маєвський і затягнув друга в квартиру. – Ти чого мені нічого не сказав? Підставити вирішив? 

– Ей, та заспокойся ти! – Сашко випручався з чіпких ручищ друга і відійшов на безпечну відстань. – В тебе що, ПМС? 

– Зараз в тебе буде! Ти здурів, шашні за спиною Анечки крутити?! Розумієш, у що це може вилитись? Для нас обох? 

– Охолонь, друже. Ніяких прямо там шашнів. Ми просто повечеряли разом. 

– З Мариною? На біса ти з нею вечеряв? 

– Ну я ж не знав, що там поряд опинеться Анечкина подруга… 

– Я не про це! Навіщо взагалі ти до неї щось маєш? Ти одружений чоловік! Та ще й на доньці шефа поліції! Ти при своєму розумі взагалі? 

– Маєвський, та яка тебе муха вкусила?! Я мабуть пізніше зайду! – спробував зробити крок до дверей, та Тихонове “Стояти”, мабуть почуло пів-кварталу. 

– Стій! Не йди. Мені паскудно дуже. Треба твоя терапія. 

– Тю! То так би й сказав, а не кидаєшся на мене, як голодний пес! – повеселів Воровських. – Розказуй, що там в тебе!