Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Тамарі простежила за його поглядом, почервоніла від ніяковості і з деяким роздратуванням пробурмотіла:

– Троянди чудові, але…

– …Але тобі не сподобалося, як вони виглядають, коли всі пелюстки на місці, чи не так?

Зрозумівши, що її намагаються втягнути у безглузду розмову про квіти, тоді, коли на карту поставлено все її життя, Тамі випросталась і, не підвищуючи голосу, твердо оголосила:

- Ви повинні повернути мені дочку. Живою і неушкодженою.

Тамарі нервово підстрибнула, коли його долоні зненацька стиснули її обличчя, змушуючи дівчину різко підняти голову.

- Поглянь на мене, - сказав він тихим, неочікувано ласкавим голосом, від якого по спині Тамі побігли колкі мурашки.

Тривожне збудження  повз її бажання затопило її полум’яною  хвилею. Що ж  з  нею коїться таке дивне у його присутності? Він же владний, самовпевнений,  темний,  майже зовсім не схожий на ельфа… Але і сильний, явно палкий…красивий…

Дівчина ледь відірвала погляд від його засмаглого обличчя. Варто їй було помітити дивно-дрімотний вираз в очах, напівприкритих важкими віками, як вона зрозуміла: зараз щось станеться. Довгі пальці чуттєво погладили її щоку, і чоловік усміхнувся – повільною, лінивою усмішкою, від якої підстрибнуло й забилося серце.

- Я хочу. Поцілувати тебе...

Незважаючи на слабкий  протест і вкотре безуспішно намагаючись приховати, як бавиться її збентеженням, Грант підняв маленьке підборіддя ельфійки двома пальцями й заплющив очі. Тамарі, навпаки, широко розкрила бездонні очі, налякано готова прийняти його палку пристрасть. Він легко торкнувся її вуст своїми. Надто легко і чуттєво.

І все скінчилося. Лише тепле дихання торкалося її  розчервонілого від раптових  почуттів обличчя.

Грант розплющив очі, й не рухаючись,  слідкував за її реакцією. У погляді Тамарі завмер подив і… так-так, розчарування!

– Саме це й вважається поцілунком?- хрипким пошептом запитала.

Кілька поштовхів серця Грант не ворушився, вивчаючи жінку примруженими проникливими очима. І несподівано Тамарі помітила, як у їхній глибині спалахнуло щось тривожне.

- Ні, - пробурмотів він, - це ще не поцілунок.

Стиснувши її зап'ястки, притяг до себе так близько, що вони спокусливо торкнулися одне одного грудьми. Його дихання обпалило її терпким ароматом кави, а серце витанцьовувало шалений танець.

Грант, рішуче взявши дівчину під руку, повернувся і просто потяг її в альтанку.

- Куди ми йдемо? – нервово запитала Тамарі.

— Туди, де нас не буде видно з вікон будинку, — сухо пояснив Грант, зупиняючись під гілкою квітучою яблуні, що низько нависла над  ними.

Тамарі схвильовано озирнулася,  й побачила кілька десятків зацікавлених  облич,  що, дійсно,  маячили у вікнах  замку. Не тільки Грантова сім’я споглядала за ними,  а й слуги. І навіть охоронці.

- Але навіщо?!

Грант подивився на вхід у альтанку, бажаючи переконатися, що їм не завадять, і звернув усю чарівну силу сріблястого погляду і лінивої усмішки на дівчину, що стояла перед ним.

- У всьому винне моє марнославство, - тихо пожартував він, - ніяк не можу змиритися з тим, що ти ледь не задрімала прямо посеред поцілунку! А тепер подивимося, чи зможу я розбудити тебе,  моя спляча красуня.

Він міцно обхопив її однією рукою за спину, друга рука нахабно ковзнула на стегна, підминаючи та задираючи поділ.

- Я хочу, щоб ти мене торкнулася.

"Не хочу!" – з жахом подумала вона.

"Захочеш", - так само мовчазно пообіцяв він, чітко витлумачивши бунтівний вираз обличчя і посміхаючись про себе. Піднявши її підборіддя, він поринув у ці широко розкриті медові озера, що світилися з самої  глибини, і в грудях у нього розцвіла незвідана досі ніжність.

Ці вкрадливі слова разом із дотиком кінчиків пальців до щоки і глибоким, бархатистим тембром голосу справили на Тамарі таке ж неперевершене враження, як і передчуття майбутнього поцілунку. Жінці здалося, що всередині все немов тане і плавиться.  Несподівано… Так не повинно бути. Вона має  відштовхнути його.  Але чомусь вона не могла відвести очей від його гіпнотичного погляду і навіть не хотіла намагатися. Сама не розуміючи, що робить, Тамі підняла тремтячі пальці до його обличчя, торкнувшись щоки так само, як перед цим зробив він.

З останніх сил видихнув він, припадаючи до її губ у поцілунку, що не мав нічого спільного з першим, - несамовитому і обпалюючому, палкому і божевільному. Сильна рука підтримувала її голову, пальці пестили чутливу шкіру; інша рука обійняла її стегна, притискаючи тісніше і тісніше до чоловічого тіла.

Занурена в море чудових відчуттів, Тамарі затремтіла. Її руки ковзнули по м'язистих грудях Гранта, обвили його шию. Дівчина, сама того не усвідомлюючи, линула до нього, боячись впасти, і, коли ця гнучка, струнка фігурка пригорнулася до нього, сталося неймовірне - спокусник перетворився на спокушеного. Бажання вибухнуло в Гранті, як тільки дівчинка в його обіймах перетворилася на чарівну, привабливу жінку. Його губи невідривно рухалися з голодною наполегливістю, зминаючи її – боязкі й невмілі. Тамарі, обпалювана потужними припливами шаленої насолоди, як і раніше чіплялася за нього, запустивши пальці в жорстке темне волосся.Але Грант продовжував довго, тягуче цілувати її. Стиснувши за тоненьку талію, він неохоче підняв голову, дивлячись у чарівне, вражене красиве личко, не в змозі повірити у ту пристрасть, яку Тамарі так швидко зуміла в ньому пробудити.

Кінцями пальців він обвів її брови, провів по щоці і нарешті торкнувся тремтячих  вологих губ.

П'яна від пристрасті і бажання, жінка відчула під долонею важкі удари серця, вперлася поглядом у чуттєвий рот, що хвилину тому так люто опанував її губами, що зовсім не чинили опір, і потім подивилася в палаючі сірі очі.

Невже цей чудовий, загадковий, сильний, суворий чоловік і є обіцяний їй дар Долі?