Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Алісандра

Скориставшись моїм улюбленим трамвайчиком, я поспішила потрапити додому, де сподівалася застати всіх членів своєї сім'ї. Я все ще не знала, як поясню те, що сталося, але мені конче необхідно було побачити свою сестру, щоб упевнитися в тому, що з Ліарою все гаразд.

Буквально пробігши відстань від зупинки до особняка, я відразу ж заскочила в хол нашого родового маєтку. А щойно двері гучно зачинилися в мене за спиною, як я тієї ж миті опинилася в тісному колі своїх родичів, які буквально насіли зі своїми запитаннями:

- Сандро! Ти де пропадала? Я чула, тебе забрав справжній дракон! А правда, що імператор напав на дикого, рятуючи тебе від його магії? - Вони всі говорили одночасно, сподіваючись отримати відповідь на питання, яке цікавило кожного з присутніх на "допиті".

- Ем... і я вас дуже рада лицезріти. Як бачите, зі мною все нормально, і жоден страшний звір мене не проковтнув, - спробувала пожартувати, але одразу ж осіклася, помітивши похмурий погляд свого батька. - Та й взагалі на мене ніхто не нападав, просто сталося непорозуміння, але зараз все вже вирішилося, - усміхнулася, розраховуючи перевести розмову в дещо інше річище, і мені це практично вдалося.

- Тобто нічого цікавого? - По-своєму розцінила мої пояснення Астелія, і я поспішно кивнула, радіючи з того, що їх більше цікавила подія, яка сталася вранці, а не те, де я стільки часу пропадала.

Принаймні, надія в мені міцніла доти, доки батько не поставив мені питання, яке його хвилювало:

- Але як ти опинилася на площі перед відомством і чому пропустила навчання? - Ну так, про це я якось не подумала, і тепер мені доведеться торкнутися неприємної для моєї старшої сестри теми:

- Після сказаного тобою вранці я не могла ні про що думати, і планувала прослідкувати до поліції, щоб переконатися в тому, що ви повернетеся додому одразу ж, як допит завершиться, - обережно подивилася на Ліару, але вона виглядала спокійною, і я полегшено видихнула. - Ну а там стався невеличкий казус, під час якого і відбулися згадані раніше події. Ось тільки на мене ніхто не нападав (якщо не брати до уваги розгублених стражників), а Його Величність і справді мене врятував, тільки не від лап дикого, а від власних захисників, які сприйняли дії Брайна вороже, - видала коротку і злегка відредаговану версію ранкового "нещасного випадку", і тільки потім збагнула, що все ж проговорилася.

- Хто такий Брайн? - Наша молодшенька моментально підхопила крихітну зачіпку, намагаючись вивудити з мене якомога більше подробиць.

Схоже, в очах Астелії у мене з'явився ще один залицяльник, і їй було дуже цікаво моє ставлення до нього. Ось тільки тут на сестричку чекало розчарування, яке відразу ж змінилося справжнім захопленням, щойно я видала останні новини:

- Мій дракон. Так, у мене є маленький лускатий підопічний, який прийняв моє верховенство. Ба більше, по-моєму, я для нього стала покровителькою. У всякому разі, так мені пояснив увагу крилатого пан Віліус, - батько не виглядав здивованим, тож, схоже, майстер Клайн встиг переговорити з Шостим Лордом про особливості його доньки.

- Ем... Це напевно чудово? - Усе ж сестри не надто поділяли мій захват, але не хотіли образити, адже знали, як це для мене важливо.

- Сподіваюся, це не небезпечно? - Уперше в розмову вступилася матінка, і я швидко похитала головою, запевняючи її, що все під контролем:

- Мені допомагають старший доглядач "драконячих стійл" і мій наречений, - вже кому-кому, а Ріггарду Драгонійському ліра Істрійська мала повністю довіряти.

- Добре. Може, тоді пообідаємо? - Одразу ж надійшла від неї пропозиція, і ми слухняною вервечкою поспішили в бік їдальні.

Ось тільки біля самого входу в приміщення батько притримав мене, кинувши коротке:

- Нам потрібно поговорити після трапези, - я лише кивнула у відповідь, не наважуючись запитати причину такої його поведінки.

Схоже, його щось хвилювало, але глава сімейства не хотів турбувати решту своїх панночок, тому бесіда відбуватиметься віч-на-віч.

І, здається, тут мені кришка...

Весь обід я кидала косі погляди на тата, намагаючись зрозуміти, що ж у нього на думці, і чим він вирішив мене спантеличити. Було б непогано морально підготуватися до розмови і продумати хоча б трохи свою майбутню поведінку.

Але щойно ми залишилися наодинці в його кабінеті, як сталося те, чого я анітрохи не очікувала.

- Ти не можеш бути нареченою імператора, - одразу ж ошелешив батько, зачиняючи двері в мене за спиною.

- І чому ж? - Я й так це знала, але хотіла почути з вуст батьків.

- Просто не можеш. Не знаю, які у вас плани, і наскільки це все серйозно, але ваше прикриття працюватиме рівно до Весняного балу, далі вам доведеться розлучитися, - невже він хоче розкрити переді мною таємницю мого народження? - Я поговорю з Його Величністю і все поясню. Сандро... прийде час, і я все тобі розповім, але зараз ти маєш мені повірити, так буде краще для тебе, - ну так, звісно. Хто б сумнівався.

- А може це буде краще для ТЕБЕ? Так ніхто з Ради не дізнається про те, що ТИ приховуєш, - не витримала, кинувши прямо в очі Шостому Лорду своє звинувачення.

- Що ти хочеш цим сказати? - Батько виглядав здивованим, чи навіть радше наляканим.

- Усього лише те, що я знаю про твій секрет. Я була в клініці і провела аналіз своєї крові. Хто вона? Хто моя справжня мати? - Ледь не кричала, зупиняючись лише тим, що матінка могла почути нашу розмову.

- Алісандра... - таким розгубленим я ніколи не бачила Ольгафа Істрійського. Тато немов би постарів на кілька століть. - Доню, ти не розумієш... - звісно, як я можу зрозуміти і, тим паче, прийняти його віроломство?

Можливо, ліра Камелія і пробачила зраду своєму чоловікові, але ж я - не вона.

- Куди вже мені, адже це не я обдурила всіх, включно з власною дружиною, - випалила, і тільки після цього зупинилася, помітивши, як двері до кабінету Шостого Лорда тихо скрипнули, і на порозі з'явилася господиня особняку. - Мам... - протягнула обережно, але Велика Леді лише похитала головою, акуратно зачиняючи стулку.