Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Вибачте, я не встиг підготуватися, - розвів руками, показуючи місце, де зараз перебував.

- Та нічого, я можу й сам... що це? - Вся вдавана веселість одразу ж злетіла з обличчя чоловіка, щойно він помітив, як б'ється Серце Світу. - Хто? - Тепер він вже більш уважно дивився на мене, намагаючись не упустити жодної емоції на моєму обличчі.

- Я все розповім пізніше, але мені потрібна буде ваша допомога, - одразу перейшов до справи, сподіваючись на те, що мені вдасться домогтися бажаного, і мій вибір виявився правильним.

- Хм... Пропонуєш мені угоду? - Верховний підняв одну брову, дозволивши собі посміхнутися.

- Скоріше вже договір, - відповів м'яко, підтягнувши одну з чашок до себе.

- Мені навіть цікаво, що такого ти можеш попросити, - мого співрозмовника анітрохи не здивувало почуте, навіть здавалося, що він чекав чогось подібного.

- Я шукаю Іріалу і гадаю, що ви знаєте, хто вона, - не став ходити навкруги, одразу ж виклавши своє прохання.

- І всього-то? - Напівбог щиро розсміявся, підхопивши свій трав'яний відвар. - Ти ж розумієш, що обмін дещо... нерівноцінний? Я і без тебе дізнаюся, хто відродив "Серце", нехай на це й знадобиться час.

- Якого у вас немає. До Весняного балу всього десять днів, і ви можете не встигнути підготувати обрану до зустрічі з іншими Верховними. А вам це потрібно, - вистрілив навмання і, здається, влучив у ціль.

- Звідки ти...? Хоча чого це я, вас такого вчать з пелюшок, - чоловік по-доброму розсміявся, відставивши вбік своє питво. - Припустимо, я погоджуся. Тільки припустимо. Як мені зрозуміти, що ти не переслідуєш якихось своїх цілей, які не співзвучні з моїми? - Резонне запитання, але й на нього в мене була своя логічна відповідь:

- Я хочу вберегти її і не дати історії повторитися, - саме задля цього я все це и затіяв.

- Ти кохаєш її, - якось вже дуже серйозно промовив Еліон, і я кивнув головою, не маючи наміру приховувати такий важливий факт від свого співрозмовника. - Невже... це Істрійська? - А Верховні не упускають земні новини, раз чоловік так легко назвав ім'я тієї, кого я оберігаю.

- Так, Алісандрі вдалося оживити Серце Світу, - щось змінилося в обличчі напівбога, і він невпевнено підвівся, нервово смикнувши артефакт у себе на шиї.

- Вибач, мені треба йти, - я помітив, як сріблястий туман огорнув тіло Верховного, і невідома сила потягла його кудись уверх.

Цей портал дуже нагадував мені той, яким я і сам користувався, ось тільки моєму співрозмовникові не потрібен артефакт, щоб повернутися в Пантеон, а отже...

- А як же ім'я? - Викрикнув у порожнечу, але відповіді так і не отримав.

Ось тобі й договір...

- "Завтра. Я все тобі розповім завтра", - голос пролунав у мене в голові, і я обернувся, відчувши появу когось стороннього у печері.