Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Після ночі, сповненої драматичних подій, ранок здався напрочуд спокійним. Разом зі сніданком прислуга принесла звістку, що в кімнаті Поліни розпочато ремонт, а їй відведено інші покої — по сусідству з Гларієттою. Туди вже перенесли всі її речі.

Поля швидко облаштувалася на новому місці. Внутрішньо вона постійно була напружена — чекала якогось підступу від Тайлера. Але прислуга, що допомагала з переїздом, прохопилася, що він поїхав у справах до завтра. Яка обнадійлива новина. Навіть не вірилося, що Поліна нарешті залишиться наодинці з собою. Події останніх днів не давали перепочинку. То король влаштовував неприємні сюрпризи, то наречений. Але тепер у неї нарешті видався спокійний день. Можна продумати, як далі діяти.

Насамперед Поліна вирішила розібрати деякі документи, які зберігалися в сімейному архіві сестер. Їх було небагато, але вони мали пролити світло на подальші перспективи. Папери не порадували. За розповідями Глорі Поліна і так уже знала, що у роду Дюрей-ла-Пласі, до якого належали сестри, справи не дуже. І документи це промовисто підтвердили. Не лише родовий замок батька, а й особняк матері на околиці столиці, в якому дівчата жили останні два роки, вже їм не належали. Батько за кілька місяців до смерті заклав все це троюрідному дядькові, який перепродав нерухомість Тайлерові. У випадку, якщо заручини Елайзи та Тайлера будуть розірвані, то Глорі та Поліні, по суті, жити буде ніде. Хіба що Глорі, як неповнолітню, погодяться прихистити у якомусь сирітському будинку при храмі.

Як би Поліні не хотілося красиво і гордо грюкнути дверима після вчорашнього інциденту, але поки що вона собі таку розкіш дозволити не могла. І хоч мізки тільки й були зайняті обмірковуванням того, як виплутатися з цієї безвихідної ситуації, нічого путнього на думку не спадало. Зрозуміло, чому Елайза погодилася на шлюб із цим мутним Радником. У неї, взагалі-то, й іншого виходу не було. Але що сталося згодом? Чому вона все-таки позбулася обручки? Як би Поліні хотілося поговорити з нею. Дізнатися хоч щось. У голові промайнула шалена думка. А чи не може скринька перенести Поліну до Елайзи, у земний світ? Не зрозуміло чи вистачить у цього артефакту сили для переміщення між світами, але якщо він на таке здатний — це багато що вирішувало б. Може ненадовго, хоча б на кілька хвилин, скринька все ж таки може перекинути в рідний світ? У Поліни аж стиснулося все всередині від цих думок. Господи! Як же їй хотілося додому!

Але грець із ним. Який сенс зараз думати про це? Спочатку треба повернути магію, щоб скринька знову запрацювала. У Поліни з цього приводу вже дозрів план дій. Вчора вона докладно розпитала у Глорі, де знаходиться Проклятий Замок. Для надійності з її слів навіть карту маршруту собі намалювала, щоб нічого не забути і не переплутати. Сьогодні вночі Поля мала намір провести розвідку боєм. Підібратися до замку якомога ближче, наскільки це можливо. Подивитися там все, дослідити, помаячити. Може, якщо її здогад вірний, і Ворон справді живе там, він її помітить і вийде назустріч. Тому вона, до речі, і вибрала нічний час. Набагато більша ймовірність застати господаря замку на місці вночі, ніж вдень.

До своєї вилазки Поліна готувалася ґрунтовно. Вона прикинула, що на дорогу тільки в один бік їй знадобиться години дві-три, а отже, необхідно прихопити води, трохи їжі, одягнутися практичніше і тепліше.

Вона не стала розповідати Глорі про свої плани. Навіщо турбувати дитину? Їй і так в останні дні хвилювань випало предостатньо. Якщо дізнається, куди зібралася Поліна, то ніч спати не буде, або ще й ув'яжеться в цю небезпечну авантюру за нею.

До того моменту, як за вікном почало темніти, Поліна була повністю готова до своєї ризикованої подорожі. Вона дочекалася, поки прислуга розійдеться спати і в коридорах стане тихо, після чого непомітною тінню вислизнула через окремий вихід прибудови назовні.

Рональд уважно дивився на співрозмовницю і ловив себе на думці, що не слухає її. Слова долітають до вух, але не йдуть далі — голова зайнята своїми думками. Він зусиллям волі змусив себе зосередитися на її фразах. Це вже друга аудієнція, на яку напросилася Алітайя, і обидва рази вона запевняла, що їй треба розповісти Рональдові щось важливе.

Першого разу розмова зайшла про її родову магію. Вона розповіла, що в їхньому роді дар успадковують переважно жінки. Від матері до дочки передається особлива влада над стихіями. Іноді над двома, чи навіть трьома. А Алітайї підвладні всі чотири. Справді рідкісний дар. Зайве підтвердження того, що саме про цю жінку йшлося у пророцтві.

Сьогоднішню розмову Алітайя вирішила присвятити переказу своєї біографії. Вона розповідала про зраду, яку пережила. І запевняла, що не шкодує про те, що сталося.

— Це був не мій чоловік. Я рада, що доля відвела мене від нього.

Вона обмахнула себе кілька разів віялом. І ніби він не дав необхідної їй прохолоди, послабила зав'язки своєї накидки. Тканина сповзла з плечей, відкриваючи погляду Рональда сміливий фасон її яскраво-бордової сукні. Гарні груди ритмічно здіймалися, манили. Погляд гірської красуні став трохи затуманеним, ніби казав: "Це все для тебе. Лише для тебе". Рональд чув про те, наскільки пристрасні гірські жінки. Від матері до дочки у них передається не лише магічний дар, а й уміння принести чоловікові особливе задоволення.

Рональдові слід було радіти, що жінкою з пророцтва виявилася саме Алітайя. Але чомусь він не тішився.

Двері кабінету відчинилися, і всередину зайшов Гаргус, начальник охорони. Алітайя відразу закуталася в накидку.

— Звіт, — відрапортував Гаргус, поклавши на стіл Рональда папку з паперами.

Він завжди приходив приблизно в цей час, щоб розповісти про результати стеження за Елайзою. Зазвичай звіт був аркушем з двома-трьома фразами про те, що день Елайзи пройшов як завжди — вона майже не виходила зі своїх покоїв.

Але цього разу папка виглядала об'ємною.

Гаргус вийшов, і Алітайя продовжила свою розповідь. Її слова, вимовлені з придихом, знову почали пролітати повз вуха. Рональду не терпілося глянути, що у звіті. Він відкрив папку і почав переглядати папери. Читав і очам своїм не вірив. Що? Чи не сьорбнули гвардійці Гаргуса перед чергуванням чогось міцного? Чи не привиділося їм усе те, що написано у звіті? Сестра Елайзи, ця тендітна тиха сором'язлива дівчинка, розбила каменюкою вікно в особняку Тайлера?