Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

Глава 12. Нахабність - друге щастя

Мало не зойкнувши від несподіванки, я пробігаю пальцями по смугах тканини на своєму тілі у спробі повернути собі пристойний вигляд. Якщо моє вбрання взагалі можна назвати хоч скільки-но пристойним. Темний Лорд тим часом повільно, наче зовсім не соромлячись власної оголеності, прямує до ліжка, де якимось чином вже встиг опинитися його одяг. Я навіть не можу пригадати, коли саме він встиг роздягтися. 

Маючи змогу розгледіти дівчину уважніше, я відмічаю, що вона молодша за мене. Ця низенька і тендітна білявка більше схожа на підлітка, ніж на молоду жінку. Геть прозорим смугам тканини ніжного блідо-рожевого кольору майже нема чого закривати, окрім настовбурчених сосків.

А ще від мене не вкривається те, яким поглядом дівчина проводжає Темного Лорда.

Серця знову торкаються тоненькі пазурці ревнощів. Схоже, дівчину зацікавило побачене, судячи з блискучих очей та рум'янцю на щоках. Мені ж після всього цього хочеться піти до купальні, але залишати новеньку з чаклуном наодинці здається поганою думкою.

Еге ж, наївна, ніби моя присутність може щось змінити. Але щось таки треба зробити.

— Привіт, — я намагаюся розтягнути губи в найпривітнішій зі своїх усмішок і роблю крок назустріч дівчині. — Я — Лія. А як тебе…

— Це не має значення, — холодно перериває мене чаклун, що застиг перед розкладеним на ліжку одягом в якихось занадто довгих роздумах. — Тому що цій дівчині жити явно набридло.

Я кидаю розгублений погляд в його бік, не знаючи, як розуміти ці слова. Тіло чоловіка огорнуте чимось темним, схожим на дуже щільний дим. За мить він виявляється повністю одягненим. Навіть в пальчатках.

— Інакше я не можу пояснити, якого біса вона прийшла сюди, — від загрозливих ноток в голосі Темного Лорда в мене мороз йде по спині. 

— В-в-вибачте, — нарешті подала голос знічена дівчина. Її голос тремтить. — Я… заблукала.

Чаклун видає саркастичний смішок. Навіть мені це виправдання здається безглуздим. Припустимо, якщо це дійсно так, то невже її зовсім не збентежила потвора у передпокої? Вона надто хоробра чи геть дурна? І з передпокою ця дівчина точно не могла не почути звуки того, що нещодавно відбувалося… Але чомусь таки прийшла.

Можливо, тому що знала, куди йде. І навіщо. Ця думка змушує мене ще уважніше придивитися до дівчини. Але зараз вона здається настільки розгубленою та збентеженою, но не дає жодного приводу для підозр. Звичайний наляканий підліток.

— Твоя кімната — наступна, якщо йти в бік сходів.

В поблажливому тоні чаклуна чути неприкрите глузування. Це настільки красномовно характеризує ставлення Темного Лорда до дівчини, що мені на мить навіть стає її шкода. Настільки принизливо виглядає вся ця ніякова ситуація.

— Але Айна… — схоже, що новенька зараз от-от розплачеться. Я зиркаю в бік чаклуна.

— Геть звідси, — холодно наказує він. — І не смій приходити сюди без мого дозволу.

Дівчина мовчки вислизає до передпокою, наостанок кинувши на мене погляд, який можна було б назвати… Тривожним? Зацікавленим? Надто швидко вона покидає кімнату, щоб зрозуміти напевно.

Що ж це взагалі було?

Але поставити це питання я не встигаю.

— Йди до купальні, потім повертайся сюди та відпочивай, — теж наказ, але відданий вже спокійнішим тоном. Хоч і дрібниця, а майже приємно. Можливо, настане час, коли він навіть припинить мені наказувати.

— А ти? — обережно цікавлюся я.

— В мене справи, — коротко відповідає чаклун і розчиняється в повітрі.

Ну от, натішився мною, прогнав іншу дівчину та пішов собі, наче нічого й не сталося. Ну що за чоловік…

Знати б ще, куди саме і навіщо він пішов. Хоча, можливо, цього якраз мені краще не знати.

Зітхнувши, я повільно крокую в бік поки що прихованих дверей до купальні. Втома та слабкість, невідчутні ще кілька хвилин тому, потроху стискають мене у своїх обіймах, через що навіть короткий шлях через кімнату потребує докладання значних зусиль.

Все-таки, дотики Темного Лорда даються взнаки.

Двері з'являються в стіні в належний час, тому ніщо не заважає мені за кілька хвилин зануритися в теплу воду купальні. А заразом і подумати про те, що кімната нової наложниці знаходиться з іншого боку відносно покоїв Темного Лорда. Не здивуюся, якщо до неї теж можна дістатися якимось прихованим шляхом. Можливо, варто походити вздовж стіни поруч із ліжком, раптом з'являться двері — такі ж, як і до купальні?

Хоча я б на її місці не надто зраділа появі у своїй кімнаті жінки, яка явно користується більшою прихильністю Темного Лорда. Ще й вперше побачивши її притиснутою до стіни під час вельми недвозначного заняття. 

Хоча… Хто її знає.

Може і зрадіє. Якщо чаклун зовсім втратив совість і забрав собі підлітка, то було б непогано якось убезпечити дівчину від його занадто пильної уваги. Для мого ж спокою. У всіх сенсах.

Під ці думки я мало не засинаю прямо у купальні. Неохоче виринувши з теплої води, струшую з себе дрімоту разом із краплями води. Нашвидкуруч обтираюсь рушником та йду до дверей, що знову зникли, із вбранням в руках. Якщо мені час спати, то нащо двічі роздягатись?

Двері ніби знущаються — з'являються настільки повільно, що я починаю нетерпляче тупцяти на місці, щоб не заснути стоячи. І коли нарешті штовхаю стулку, аби потрапити до покоїв чаклуна, то менш за все очікую побачити в кімнаті…

Знову ту ж саму дівчину. Прямо в ліжку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно