Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

— Люба, ти мене бісиш, ясно?  Я знаю, що і ти мене не переварюєш, і так вже вийшло, що нам ще довго працювати разом, тому ... я не знаю!  - він дивиться на мене розлюченим поглядом і від нас в різні боки летять іскри.  Здається, ось-ось і рвоне, але я не даю виходу своїй злості, Кір же б'є долонями по приладовій панелі і утикається лобом в кермо.

Я намагаюся робити глибокі вдихи, щоб заспокоїти  серце, яке б’ється о ребра наче шалене.  Хочу втекти з салону авто прямо зараз, але двері заблоковані.  Поруч з Киртлом занадто душно.  Занадто неспокійно.  Він викликає в мені всі ті почуття, які варто було б поховати глибоко в собі.                             

— Відвези мене додому, - кажу байдужим голосом, відкидаючись на спинку крісла, і закриваю очі.        

— Уже пізно, поїдемо до мене.  У тебе ж є в офісі змінний одяг?                      

Я киваю.                                                               

—  Добре, а то в такому вигляді я не допущу тебе до робочого місця.