Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Ну що шукаємо кульку..Цікаво де ж вона заховалася ця синя кулька- лялька лише знизує плечима, але чомусь я впевнена що вона щось знає, але не поспішає колотися, мій міцний горішок.

Через довгих декілтка хвилин на підборах я таки помічаю кульку.Точніше не кульку а того хто тримає її в руках.

Андрій стояв такий весь гарний, чорний смокінг, біла сорочка навіть метелика не забув насунути, лише для того щоб подарувати мені кульку.

Якщо на початку я вважала чимось дуже дитячим цю гру, то тепер я просто отримувала кайф від цього.Адже мій подарунок чекав на мене біля великої кількості ніжно бежевих кульок, які вільно ковзалися по землі, і лише одна відрізнялася за відтінком: та яку він тримав у своїх руках.

Я підійшла до нього і стала навпроти коханих очей.Чи варто в цей момент щось казати

Думаю ні, адже емоції які переповнюють мене і відбиваються у очах.

-Ти неймовірна!- вирішує зробити комплімент і посміхається..- вона твоя- дає мені кульку а я не знаю що з нею робити..

-Пробий її матусю..

До нас підбігає Настя і бере Андрія за ручку.Обоє дивляться на мене своїми глибокими карими оченятами, а я розумію що мій подарунок попереду він у цій кульці.

Одним рухом проколюю її і мені на долоньки падає малесенька але дуже мила каблучка і ніжним, обрамленим діамантиком по середині, а на зворотній стороні вибите гравірювання:" Ти мій всесвіт"..

-Мишко!- посміхається видихнувши, а моє серце в цей момент б'ється з шаленою швидкістю,- я дуже довго йшов до цього моменту, готувався, чекав.Чекав коли нарешті зможу зробити тебе своєю.Я хочу щоб у нас з тобою була справжня сім'я, вона у нас вже так є, я дуже люблю Настю і готовий їй стати справжнім татком, а тобі коханим і люблячим чоловіком.І в горі і радості, я тебе дуже- дуже кохаю, і хочу щоб ти на завжди стала моєю дружиною.Мар'ян ти вийдеш за мене заміж?

В мене на очах сльози..Я ні можу вимовити ані слова, хоча ні..Одне таки вилітає з моїх уст і це впевнене:

-Так!!!

-Ураааа!Буде весілля!!- в цей момент Андрій надіває мені обручку, а лялька стрибає навколо нас зі своїми радісними вигуками..

-Я тебе так кохаю..-шепочу ніжившись у його обіймах,- а ще я маю тобі дещо сказати.

-Кажи- тихо але впевнено чекає від мене..

-Настя- я запинаюся, боючись зіпсувати момент, але більш вдалого моменту не буде- Настя твоя рідна донька!- я завмираю у очікуванні, тільки б не зіпсувати все.

Він декілька секунд ще спостерігає за мною, вдивляється в очі намагаючись зрозуміти чи не обманюю я його, а потім з такою радістю в очах підіймає мене на руки і починає кружляти..

-Сьогодні ти зробила мене найщасливішим чоловіком на планеті. Я так люблю вас мої дівчатка..

На кінець бере на ручки Настю і ми довго стоїмо в обіймах один одного...