read-books.club » Жіночий роман » (не) Колишні, Таня Смолярчук 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

241
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "(не) Колишні" автора Таня Смолярчук. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 60 61 62 ... 86
Перейти на сторінку:
32.

Андрій..

Сьогодні рівно місяць з моменту нашого примирення, з моменту як ми зрозуміли що досі кохаємо одне одне.

Місяць, щасливого сімейного життя, місяць як в мене з'явилася донечка, кохана дружина, і бажання повертатися в свій дім адже знаю що там на мене чекають одразу дві мої кохані дівчинки.

Цей день для мене дуже особливий, і я хочу щоб він запам'ятався на завжди..Мені вистачило цього місяця, щоб зрозуміти що я вже просто не можу без цих двох дамочок, які розфарбували моє життя яскравими барвами, і принесли затишок у мій дім і душу.

Весь ранок на ногах, і на постійних телефонних дзвінках.Довелося викупити весь парк розваг, щоб втілити задумане.Такий собі квест, виконавши якого мої дівчатка зможуть дізнатися про сюрприз..

"Чекаю на вас о 13:00, на вході в парк розваг, не запізнюйтеся", пишу коротке смс а сам йду завершувати приготування до так званого сюрпризу для моїх дівчаток..

На годиннику майже перша, а я нервуюся зовсім скоро тут з'явиться Мар'яна з Настею, і хочеть хоч в цей раз не налажати і зробити все правильно.

Мар'яна..

Що ж він таки знову задумав..Написав смс- ку, прийти до атракціонів, а самого ніде й не видно.Я то думала що ми десь разом погуляємо, сходимо в кіно або інший заклад, але ж ні він вирішив погратися у хованки..

В сумочці задзвонив телефон, і я помітила усміхнене обличчя Андрія на його екрані.

-Ну і де ти?- видаю з претензіями..

-Там де мені належить бути.

-Тобто.Андрію, що ти задумав?

-Скоро дізнаєшся, не все відразу маленька,- чую наглу посмішку по той бік телефону і вже починаю дратуватися- пропоную погратися?Як вам така ідея..

-Погратися?Насть він хоче погратися..

-Урраа.А у що?

-Ну ж бо розповідай нам правила гри,- присідаю навпочіпки з донькою і вмикаю гучний зв'язок..

-Десь тут заховане ваше завдання, це будуть речі які вам потрібно буде знайти, у кожній буде наступне завдання, в кінці сюрприз..Як вам така ідея..?

-Урррааа.це ж квест!- вигукує Настя.

-Евріка мала!Навчиш матусю..

-Та раз плюнути..Мам все дуже просто..

-Ну що ж ловіть перше завдання:"Мар'ян, пам'ятаєш наше перше побачення?Я тобі тоді зробив подарунок, ти ще сміялася що він ідеальний, знайди його", - я чую смішок і сама ж посміхаюся, адже це дійсно виглядало дуже кумедно, коли я побачила у його руках невеличке мишеня, яке чомусь на його думку ну дуже схоже на мене...Це верх тупості як сказала Сніжанка, подарувати таку іграшку, але мене це лише забавляло, впевнена такого кумедного побачення з мишенятом у руках не було ні в кого.

Він відімкнув телефон а отже гра почалася.

-Настунь, шукаємо мишку..

-Мишку?

-Так..Отже ш,  він мавпа!- я заходжуся сміхом, її реакція мене насмішила ще більше, я знову поринула у веселі минулі спогади, і поганий настрій як рукою зняло..

-Мам он, он мишеня..

Ми підбігаємо до тіру, і я так зрозуміла щоб забрати чергове завдання ми повинні влучити хоча б у одну з іграшок..

Добре, що я колись захоплювалася цим, тому мені з легкістю за третім разом вдається влучити в це звірятко, що впевнено тримало в своїх лапах чергове завдання..

"Питання для моєї Настуні!Коли я вперше тебе побачив, яким звірятком я тебе назвав"

-Пф..Це що зоопарк?Мам шукаємо зайченя!

-Он там зайченя, але як його дістати?

-Мам потрібно підстрибнути на батуті..

-Можливо ти?

-Ні..Це твоє завдання, я так високо не стрибаю..

-Ну Андрію постривай!- я схожа на малу дитину, яка ніяк не може дістати ласощі які саме висіли високо на гілці.

Раз за разом я підстрибувала але ніяк не вдалося різко схопити це звірятко.Настя збоку, вже пупа порвала зі сміху, та це дійсно кумедно.Впевнена Андрій теж забавляється дивлячись на мене.Де ж ще вони зможуть побачити таку азартну маму..

-Ну заєць постривай!- вигукнула і ще дуще підстрибнула з місця і таки вдалося!Заєць був у моїх руках...

-Мам ти клута!

-Чого не зробиш заради того щоб вбити Андрія!- я була настільки розлючена за цю гру що ладна задушити його, але для того щоб знайти цього поганця потрібно пройти всі завдання..

"Завдання для моєї коханої Мар'янки:пам'ятаєш, коли ми прогулювалися Одесою, то помітили одну річ яку ти хотіла купити, знайди її, вона твоя".

Знову змушує колупатися в пам'яті, я багато що хотіла.Що ж запам'яталося йому..

-Мам є якісь ідеї?- на мене дивляться гарні оченята, і погляд кидається на яскраві червоні бантики на голові..

-Сукня, дуже гарна сукня червоного кольору, з пишною спідницею і задом до землі, але водночас коротким передом..

Точно як я могла забути про це.Адже мені дійсно дуже сподобалося воно.Але на той момент у нас було мало коштів, але я пообіцяла собі повернутися і купити його, як тільки зможу.Це так банально, але я дуже рада що він пам'ятає такі дрібниці пов'язані зі мною.

-Ну це завдання..Потрібно розділитися..

-Так..Постривай а до чого тут зелені і жовті кульки?- я звернула увагу на клаптик паперу який ввдрізнявся від попередніх, це були різнокольорові кульки..

-Мам..Здається я зрозуміла натяк..Нам туди- не встигла я якось зреагувати як лялька потягнула мене вже до якоїсь гірки, спустившись з якої ти по вуха опиняєшся у кульках..

-Ну Андрію оригінально!Ти хочеш сказати що якщо я хочу цю сукню то повинна знайти її серед цих штук?- впевнена він чує мене, вдаю обурення не забувши показово скласти ручки і надути губки, чомусь сама собі нагадую ляльку, але потім таки бажання дає своє і я приєднавшись до ляльки лечу на зустріч сукні своєї мрії у море заповнене кульок..

Для того щоб знайти пакунок нам довелося потратити десять хвилин, і до того ж схитрувати викинувши декілька кульок за бортик.

"Одінь це..І виконайте останнє завдання: зайченя, якого кольору кульку приніс п'ятачок на прохання вінніпуха?"

-Синя кулька!Мам ми шукаємо синю повіртяну кульку.Але спочатку ти переодінешся..

Я оділа сукню, помітивши поруч гарні туфлі на підборах, і віночок на волосся сплетений з червоними маками..Хотілося б побачити своє відображення в дзеркалі, але судячи по посмішці Насті, я зараз дуже гарна..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 60 61 62 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «(не) Колишні, Таня Смолярчук» жанру - Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) Колишні, Таня Смолярчук"