Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ тридцять третій. Не вперше і не в останнє.

В ту лиху хвилину Тесс не думала про наслідки, тому погодилася на ще одну спробу довести собі та Амалії, що окрім Елліаса існують й інші надійні чоловіки. Вона так прагнула позбутися старої себе, що готова була забути про обачність і вимкнула свій мозок, не прислухаючись до застережливого відчуття неспокою. Перш ніж ухвалити рішення на рахунок Раяна, Тесс погодилась надати йому інформацію про курорт та назву готелю.
Зберігаючи в таємниці прагнення Раяна послідувати за нею, Тесс завірила Амалію, що вона вирішила питання з психом, який ніяк не міг викликати довіру подруги. Зібравши всі необхідні речі для відпустки та попередивши свою сусідку про відїзд, Тесс поїхала до Амалії, де повинна була переночувати і в ранці звідти розпочати свою подорож до раю.

– Це просто і шикарно! – Видихнула Тесс, оглядаючи готельний номер, в який їх заселили. – Я ніколи не була у такій розкоші!
– Це навіть не люкс. – хмикнула Амалія і увалилася на ліжко імператорського розміру. – Це не найдешевший номер, але і не найдорожчий!
– Я навіть не можу уявити, що буде в найдорожчому номері. – Тесс важко зітхнула і подивилася на подругу. – Ти, напевно, і не в таких бувала?
– Бувала.
Кольори в двохспальному номері були пастельних відтінків зеленого та срібного в поєднанні з деревяними столами та столиками, шафами-купе прикрашеними бамбуковим візерунком та мозайкою дзеркал у вигляді метеликів. В маленькому фоє номеру стояла софа, а на стіні був розташований телевізор з випуклим екраном. Балкон з фоє виходив на внутрішне подвіря де був басейн, а балкони кімнат мали вид на море.
– Не шкодуєш, що відмовилася від такого розкішного життя та пішла в хірургію? – Тесс розлила по бокалах вино і простягнула один з них Амалії, а сама присіла в мяке крісло у кутку кімнати.
– Ні. – хмикнула Амалія. – До того ж, я все ще є улюбленицею пари колишніх клієнтів і можу будь-якої миті поїхати з ними куди захочу. А ось ти, – вона підперла голову правою рукою, і притримуючи лівою бокал, поставила його на фіалкове покривало, що застеляло ліжко. – Насолоджуйся поки я твоя подруга і Едгар готовий платити за такі поїздки!
– Так і зроблю! – пообіцяла Тесс з посмішкою. – То як рухається твій план з заміжжям?
– Та ну тебе.
– Я серйозно. Мені треба знати до чого готуватись.
– Спершу я тебе заміж видам, а потім і себе. За мною не пропаде. – випивши залпом вміст бокалу, Амалія зіскочила з ліжка і запропонувала. – Давай перевдягайся і пішли поплаваємо!
– Добре. – погодилась Тесс і повторивши за подругою, випила вино та пішла втілювати в життя пропозицію Амалії.
Готова вже виходити з номеру, Тесс вирішила перевірити ще одне вхідне повідомлення, після прочитання якого, подивилась на Амалію благаючим поглядом.
– Амалія, ти головне не бісися, але я маю тебе попередити.
– Що ти вже зробила? – вигинаючи брову, Амалія напружилась всім тілом і примружила очі. – Кажи вже!
– Я не хотіла тобі говорити раніше, але мабуть мені слід зізнатися,
– Та не тягни. Говори, Тесс!
– Тут така справа, – Тесс почала сміятися, передбачаючи реакцію подруги, і протягнула їй свій телефон. – Можеш кричати!
Амалія змінювалася на очах, читаючи листування Тесс та Раяна за останні два дні. Ті самі дні, які пролетіли від останньої зустрічі Тесс з тим психом, до заселення їх у цей готель. Хоча в переписці не було нічого такого страшного чи насторожуючого, вона була обурена та не приховувала своїх емоцій. А коли дійшла до останнього повідомлення, закричала на весь голос:
– Дуринда їбанашкова! – трохи заспокоївшись, зробивши глибокий вдих і видих, віддала Тесс телефон, маючи бажання викинути його з балкону. – Ти взагалі з головою не товаришуєш?! Ти запросила його сюди? Ти їбанькувата, Тесс?
– Ага. – сміючись відказала Тесс. – Вибач. – Пропищала вона. – Вибач! Але я так хотіла, щоб ти познайомилась з ним краще і змінила про нього свою думку! Я дійсно вбачаю в Раяні непоганий варіант для стосунків.
– Моя думка?! – пирхнула Амалія. – Іди ти знаєш куди разом з моєю думкою! Я починаю розуміти, чому хтось пішов з твого життя. Тому що з такою їбанашкою важко порозумітися якщо ти іншого рівня!
– Так. – погодилась Тесс і опустивши голову, та продовжуючи посміюватись, вийшла з номеру. – Пішли охолодимося!

Першу вечерю Тесс та Амалія провели у номері. Вони вирішили, що так буде найкраще. Адже Амалія зовсім не хотіла перетинатися з Раяном, а Тесс вирішила не засмучувати подругу. Та одразу після сумісної трапези Амалія взяла пляшку вина і вийшла на балкон, пригрозивши Тесс, що збирається напитися наодинці, тому що дуже засмучена її витівкою.
– Я вийду ненадовго. – попередила Тесс, проводжаючи Амалію засмучено-награним поглядом.
– Вже краще щоб ти повернулася зовсім скоро, інакше я влаштую тобі і тому психу пекло на землі! – прогарчала Амалія, відпивши з горла пляшки.
– Досить називати його психом, Раян можливо нормальний хлопець.
– Ти звідки знаєш? – почувши догану Тесс, Амалія підбігла до дверей балкону і запитально кивнула. – Твої знання в чоловіках мізерні для усвідомлення всієї серйозності моїх слів! І взагалі, навіщо ти його покликала? Ми ж збирались вдвох відпочити!
– Просто, – Тесс зам'ялася, – він обіцяв бути ненав'язливим.
– Просто він псих і хоче бути нав'язливим, хоча запевняє в протилежному! – Амалія не втрималась і  усміхнулась. – Йди вже! Якщо він щось тобі зробить, я його каструю!
– Добре. 
– І щоб за годину повернулась!
– Обіцяю, мамо! – вигукнула Тесс, кинувши оцінюючий погляд на своє відображення в дзеркалі. 
Щойно вона вийшла з номеру, як почула зовсім близенько від себе:
– Вітаю, незнайомка. – Раян стояв праворуч від дверей і посміхався до неї. – Я вже думав, що твоя подруга тебе не відпустить!
– Давно ти тут стоїш?
– Розслабся. – хмикнув він. – Я знаю, що не подобаюсь твоїй подрузі. І можливо вона теж псих, якщо приймає мене за одного з них.
– Вона не така. – Видихає Тесс і змінює тему розмови. – Куди підемо? Я не можу затримуватись надовго, бо обіцяла Амалії, що ця відпустка присвячена їй.
– А куди тобі хочеться? – запитав Раян, не сприйнявши виправдання Тесс за адекватне пояснення.
– Я не дуже орієнтуюсь у таких бажаннях та в таких місцях. – Відверто відказала вона і посміхнулась.
– Як щодо того, щоб прогулятися вздовж набережної?
– Було б непогано.
Вже за сім хвилин вони прогулювалися вздовж блакитно - золотавого берега, що освітлювався зоряним небом та яскравими ліхтарями. Відпочиваючих, які вирішили провести вечір біля самісенького моря, було небагато. Можливо, більшість вважала за краще відвідати місцеві ресторани або вечірку біля басейну, а може й інші пункти, прописані в буклеті-путівнику.
– Отже, ти зупинився в нашому готелі?
– Хочеш подивитись мій номер? – Запропонував Раян. – Я у люксі. Тому можеш приходити будь-коли.
– Ні, дякую. – Посмішка на губах Тесс не зникала. Вона була захоплена Раяном та його незмінними спробами спокусити її багатством. – Мене все влаштовує!
– Якось ти здасишся. – видихнув Раян.
– Якось ти зрозумієш, що я не варта твого часу. – парирувала Тесс.
– Я так не думаю! Ти настільки запала мені в душу, що я готовий домагатися тебе всіма доступними мені методами!
– Ох, – Тесс штовхнула його в плече, розпливаючись в ширшій посмішці. – Не впевнена, що хочу випробувати на собі всі ці доступні тобі методи!
– А у тебе немає вибору!
– Як почуваються твої друзі? – запитала Тесс, згадавши симпатичного хлопця, який став перешкодою для поступового спілкування двох різних особистостей.
– Чому питаєш?
– Тому що лікарська цікавість.
– Не турбуйся про них. Вони не варті згадки.
– Сприйму таку відповідь за видужання.
Тесс розуміла, що чим більше вона спілкується з Раяном і дізнається його іншого, то сильніше впадає у залежність від цього спілкування. Вони могли жартувати, вести серйозні розмови про глобальні проблеми, так само легко перемикалися на романтичні  та примітивні теми. І це відчуття залежності серйозно насторожувало її. Тесс не хотіла втрачати голову та закохуватись в людину, до якої все ще не мала тих фізичних відчуттів, які повинні були б зявитися, навіть попри хворобливу цікавість.
Повертаючись до готелю, Раян узяв Тесс за руку і мовчки утримував її долоню. І вона була не проти. Він все ще тримав планку джентльмена і не квапив подій, хоча Тесс готова була поквапитися. Її хаотичне бажання і небажання продовжити, змінювалось кожної миті, турбуючи Тесс і викликаючи острах. 
Раян провів її до ліфта і посміхнувся, коли Тесс закусивши нижню губу, зупинила свій погляд на його губах:
– Цілувати не буду.
– І не треба! – Відповіла вона весело і увійшла в ліфт. – Сподіваюся, Амалія не буде сильно сердитись на тебе, якщо завтра ти з'явишся на нашому ланчі.
– Натяк зрозумів! – підморгнув Раян, не зводячи загадкового погляду з дівочого обличчя, що ховалося за дверима ліфта.
Вона посміхалася, прокручуючи в голові розмову з божевільним хлопцем, що не переставав дивувати її. Раян був повною протилежністю всіх тих, хто вважався «золотою молоддю» і хвалився цим ліворуч і праворуч. Якщо він приховував справжнє обличчя за маскою, його акторська гра мала бути номінована на оскар.
І як би це не було дивно, але він примчав до неї лише для того, щоб поспілкуватися і провести разом якийсь час. А можливо для того щоб справити враження не лише на неї, а і на її подругу. Раян обіцяв, що зможе заворожити Амалію і запевнить її у своїй невинності у бажанні мати відносини з Тесс. І вона щиро сподівалася, що її подруга приспустить оборону і схвалить цю кандидатуру.
Згадавши про подругу, Тесс вирішила повернутися вниз, щоб захопити пляшечку хорошого вина з бару і задобрити Амалію. Адже вони приїхали на курорт удвох, а Тесс як невдячна спочатку не попередила про приїзд Раяна, а потім втекла на побачення. У барі вона кілька хвилин вибирала між червоним та рожевим, зупинивши вибір на останньому.
Посміхаючись Тесс вийшла з бару і попрямувала до ліфта, коли почула бадьорий сміх і мимоволі обернулася. Біля столу реєстрації стояла невелика компанія хлопців та дівчат, які сміялися голосно розмірковуючи над тим, що вони хочуть зробити сьогодні, а що залишать на завтра. Молодь поводилася розкуто і виглядала відповідно дорого і гламурно. Вона впізнала цю компанію. Вона вже бачила їх раніше.
Стискаючи пальці на пляшці, Тесс спостерігала за високим хлопцем, що обіймав одну з дівчат, яка була блондинкою до того ж, і щось нашіптував тій на вухо. Вона не зводила очей з пшеничних кучерів і що більше дивилася на них, то більше визнавала свою поразку. Чергове навязливе захоплення, яке не принесло нічого доброго, окрім чергового розчарування.
Зам'явшись на місці Тесс хотіла відпустити цю випадково побачену ситуацію, але не змогла. Її серце стукотіло так голосно, що здавалося, крім його стуку, інші звуки були непомітними для слуху. Намагаючись тримати себе в руках, щоб не розплакатися, вона зробила крок і вже хотіла йти, як почула своє ім'я.
Вона впізнала стривожений голос того, хто огукнув її, але не дозволила собі відреагувати, вдавши, що не почула і сильно поспішає. Тесс інтенсивно натискала кнопку ліфта і молилася, щоб він скоріше спустився вниз. Але як належить класиці жанру її не зможуть врятувати.
– Тесс! – Раян підбіг до неї і обійнявши за плечі, буквально змусив подивитися на нього. Він виглядав стурбовано, не приховував нерозуміння на своєму обличчі і вдивлявся в її холодні очі. – Навіщо ти повернулася?
– За вином! – так само різко й відчужено відповіла вона, показавши пляшку.
– Я думав ти у себе в номері, тому,
– Тому я не дізнаюся що приїхала твоя пасія? – доповнила Тесс.
– Це не так! – зітхнув він, і пожвавішав. – Ти ж пам'ятаєш моїх друзів? Тих про кого ти згадувала? З клубу.
– Я не пам'ятаю щоб я їх запрошувала на цей курорт, хоча він і не належить мені. – Двері ліфта відчинилися і Тесс обсмикнула плечі, позбавляючись від теплих кайданів.