Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Вона приїхала на місце зустрічі запізнившись на півгодини. Зустріч була у маленькому ресторані з японською кухнею і мала затишні приватні кабінки, приємну музику та вцілому спокійну атмосферу. Раян чекав на Тесс біля входу, а коли побачив, розплився в посмішці і підбіг до неї як хлопчисько біжить до матері.
– Вибач, що запізнилась. – відказала Тесс, намагаючись не дозволяти утримувати себе за руку занадто довго.
– Я готовий чекати на тебе вічність. – відказав Раян, і примружив очі, коли Тесс все ж таки вдалось висмикнути свою руку.
– Не треба цього робити. – прохолодно відказала вона і сміливо увійшла до закладу.
– Щось трапилось? – запитав Раян, йдучі слідом за милою дівчиною в традиційному японському вбранні. – Я відчуваю, що щось трапилось!
– Поки нічого.
Зайнявши свою кабінку і замовивши напої, Тесс зітхнула і спокійно поглянула в очі Раяна. Вони були глибокими і теплими. В них була якась таємниця і веселощі, але не було того цинізму та нескінченності, як в очах Елліаса. В жодному з чоловіків, яких Тесс зустрічала за ці роки, не було нічого подібного, і тепер вона це розуміла.
– Я вже замовив кілька сетів, щоб ти могла насолодитись смаком, – розпочав Раян, не маючи змоги мовчати, та не встиг завершити думку.
– Ми з моєю подругою летимо на курорт післязавтра. – відказала Тесс. – На тиждень. – вона ледь посміхнулась. – Виходить так, що нам не буде змоги зустрічатись. Тому,
– Тесс, скажи мені, що за курорт і куди ви заселились і ми матимемо змогу зустрічатись. – губи Раяна розтягнулись у хижій посмішці. – Для мене це не проблема!
– Ти збираєшься полетіти з нами? – недовірливо запитала Тесс, викликавши задоволений сміх Раяна.
– Тесс, задля своєї дівчини я готовий літати з континенту на континент кожного дня! 
– Ти дещо заграєшся. 
– Ні, Тесс. Я не граюсь з тобою. – Раян змінився в обличчі і навіть подорослішав, як здалось Тесс. – Я вже казав раніше, що ти мені дійсно цікава і я готовий на будь-що щоб задовільнити цю цікавість. 
– Цікавість. – повторила Тесс.
– Так, Тесс. Ти моя цікавість і я не збираюсь відмовлятись від тебе так просто.
– Дозволь я запитаю тебе дещо. – вона вчепилась пальцями у сумочку і як умога холодніше промовила. – Що буде якщо твоя цікавість згасне після нашого злягання? Як ти себе будеш поводити?
– Нічого не буде. Розійдемось як в морі кораблі.