Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

  Усі дружно зупинилися і перевили погляди у бік Тимура, який дістав з кишені джинсів коробочку та відкрив її. Золота каблучка з дорогоцінним камінцем відразу дала зрозуміти, що Тимур збирався зараз зробити. Він став на одне коліно перед Кірою, яка вже була готовою розплакатися від щасливої миті.

-Кіро, ти змінила моє життя,- сказав Тимур,- витягла мене із темряви в яку я впав і з якої, як мені здавалося не вибратися ніколи. Завдяки тобі у мене з’явилося бажання знову жити, радіти, кохати. І я тобі за це безмежно вдячний. Я кохаю тебе Кіро і готовий про це кричати на весь світ. Я хочу завжди турбуватися про тебе, оберігати тебе. І хочу в тебе запитати, чи вийдеш ти за мене заміж? По-справжньому…

-Так,- Кіра кивнула головою погодившись і не стала стримувати сліз.

  Вона простягнула свою руку, щоб Тимур зміг одягти їй на палець кільце. А потім Тимур підвівся та поцілував її під аплодисменти оточуючих.

-Вітаю вас,- Артем самий перший обійняв брата та Кіру,- сьогодні вечір приємних подій.

-Я теж вас вітаю,- Віра щиро пораділа за них.

-Вітаю,- привітала французькою Люсі та обійняла Тимура та Кіру.

  Ну, а Бед не тільки обійняв, а й поцілував їх по декілька разів у щоку:

-Моя сім’я збільшується у мене на очах. Я радий вас бачити щасливими і вітаю вас. Головне про мене не забувайте.

-Синку, я про тебе ніколи не забував і не збираюся цього робити. Чуєш ніколи,- Тимур, ще раз обійняв сина.

 -Дякую вам,- Кіра нарешті змогла щось сказати трохи вгамувавши свої емоції.

-Ну, а тепер йдемо святкувати цю подію,- вигукнув Артем,- усім на дискотеку.

-Ви, дядечко мені подобаєтеся,- посміхнувся Бед,- ваша енергетика заряджає.

-Ти мені теж подобаєшся племінничку. І я радію, що ти у мене з’явився. Так, я щасливий, що ви всі у мене з’явилися. Відчуваю себе багатим…

  Дискотека на відкритому повітрі у літню пора року мала популярність серед мешканців та гостей міста. Танцплощадка була переповнена танцюючими. Біля барної стільки теж було чимало людей.

-Потанцюєш зі мною?- запитав пошепки Тимур нагнувшись до Кіри.

-Так,- Кіра із задоволенням обійняла коханого, притуляючись до нього.

  У цей момент грала повільна музика, яка ніби ще сильніш зблизила їх. Тимур обійняв Кіру за талію міцно притискаючи до себе, а потім поцілував її… Після повернення до готелю, Тимур сказав:

-Я хочу скоріше роздягнути тебе і кохати, кохати, кохати…,- і він нестримними ривками почав знімати з неї одяг.

-Я теж хочу тебе,- сказала у відповідь вона відчуваючи ніжну ласку його рук.

  Вони переплелися в обіймах наповняючись пристрастю, мліючи від задоволення. Тимур ще сильніш притиснув її до себе жадібно цілуючи вуста. Настала мить, коли вони вже не змогли протистояти тому нестерпному бажанню… І тільки стогін задоволення порушував нічну тишу…

  На другий день такі довгождані шашлики нарешті були готові. Віталій Миронович з Пітером, а  також з Артемом та Тимуром з допомогою Беда постаралися на славу. Вони не тільки смачно приготували шашлики, а також підсмажили овочі на барбекю. Пітер звісно не забув і про вино привезене із Франції і яке ще залишалося.

-Пора гукати наших дівчаток,- задоволено потер свої долоні Пітер,- Бед, збігай будь ласка погукай їх. Хай вже вилазять з води, годі купатися. Поляна накрита.

-Я миттю,- кивнув Бед.

  Кіра, Віра, Оля, Ніколь, Люсі і навіть тітка Люба з Валентиною Федорівною залюбки плавали у річці, насолоджуючись гарною літньою погодою та теплою водою. Всі вони не стали затримуватися і відразу поспішили вилізти з води щойно Бед їх погукав. У них усіх був гарний настрій.

-Шашлики чудові,- Валентина Федорівна ще взяла кусочок.

-Неповторний смак,- додала тітка Люба,- давно таких не їла.

-Про вино любі дами теж не забувайте,- Віталій Федорович був у доброму гуморі,- не те що я хочу вас напоїти…

-Саме про це ми й подумали,- засміялася до чоловіка Валентина Федорівна.

-У нас ще є пляшечка шампанського,- сказав Пітер,- та вирішив приберегти її для якогось особливого випадку. Відчуваю, що має щось відбутися грандіозне.

-Друже, твоє відчуття тебе як завжди не підводить,- сказав Тимур, маю для вас новину.

-Сподіваюся після цієї новини ми залишимося сидіти на своїх місцях, а не спересердя, в пориві гніву розбіжимося в різні сторони,- Ніколь підморгнула Тимурові посміхаючись.

-Я теж сподіваюся, що ми збережемо цей гарний настрій, який панує у нас на даний момент,-Тимур зрозумів натяк Ніколь і теж підморгнув їй.

-То яка новина?- Пітер проявляв нетерпіння.

-Кіра погодилася вийти за мене заміж. Я ще вчора зробив їй цю пропозицію.

-У нашій присутності,- додав Бед.

-По-справжньому чи як?- запитав у Тимура Віталій Миронович.

-По-справжньому,- підтвердив Тимур,- Віталій Миронович, Валентина Федорівна я кохаю вашу доньку і хочу одружитися на ній, по-справжньому.

-Якщо наша Кірочка щаслива, то ми теж щасливі,- відповів на те Віталій Миронович.

-Тату, мамо, я дуже щаслива. Я кохаю Тимура і хочу бути з ним,- сказала на те батькам Кіра.

  Усі присутні їх привітали, обійняли. І хоч Оля трохи і засмутилася, через те, що вона тільки мріє про таке «щастя», але виду не подала, а щиро пораділа за брата та подругу.

-Але це ще не все,- продовжив Тимур,- вже завтра ми всі їдемо в Київ. Зупинимося звісно в одному з моїх готелів. Але у майбутньому у нас з Кірою буде великий будинок. І вже наступного разу, коли ви приїдете до нас у гості, то ми будемо приймати вас у себе вдома. Ну, а поки що поживете у готелі. А тепер найголовніше, у цей вихідний день, а це через три дня у нас з Кірою весілля.

-Через три дні?- здивувалася Кіра.

-А навіщо нам тягнути, вже через три дні ми станемо чоловіком та дружиною. Тим більше, що я вже все підготовив. Ти тільки, люба моя, вибереш собі весільну сукню у найкращому весільному салоні міста. Де вже тебе нетерпляче чекають. Отож запрошуємо всіх вас на весілля.