Читати книгу - "Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса"

– Наскільки розумні навки?

Чорт! А от цього питання він не чекав. З такою логікою хоч зараз у слідчий відділ відправляй працювати. І брехати марно. Доведеться ходити колами:

– Достатньо, щоб розуміти деякі команди.

– Тобто, хтось знав про те, що ви попрямували до лісу і не один. І цей хтось точно розрахував усі ваші дії й мою реакцію. І він десь поруч з вами. За ким ведеться полювання, Ігоре Дмитровичу?

Ой, Лєрка, Лєрка! Краще тобі поки що цього не знати! Й відповідати треба швидко, щоб не запідозрила у брехні:

– За мною, Лєра, – ну, майже правду сказав.

– Але, якщо цей хтось підібрався так близько, що йому заважає напасти на вас несподівано й завдати удар, коли ви менше за все його чекаєте?

– На мене не просто напасти самотужки, а, тим більше, захопити, – він помітив, як здивовано смикнулась її брова, вигнувшись крилом. – Я… не похваляюсь, Лєра. Це – правда. Тому, простіше зв’язати мені руки.

– Чому саме зараз і саме мною? У вашому оточенні напевне немало людей, котрими вас можна було б шантажувати навіть з більшим успіхом, ніж якоюсь студенткою, яких у вас хоч греблю гати.

– Тому, що саме напередодні цього злощасного дня сталось дещо, що спровокувало цей напад, а ти опинилась просто не в тому місці не в той час, і це місце виявилось поруч зі мною. Тож, як бачиш, проблеми для тебе створив я, а не навпаки.

Валерія покінчила з омлетом і, хитро примружившись, подивилась на нього:

– Ви мене здивували.

Ігор не одразу зрозумів, що дівчина мала на увазі, й навіть дещо розгубився, поки вона не продовжила:

– Омлет був дуже смачним.

Лєра його теж здивувала: замість того, щоб сидіти та, кусаючи губи, розмірковувати куди б його сховатись від навали проблем, вона відпускає компліменти з приводу блюда. Їй дійсно не страшно, чи таким чином вона маскує свій страх? Як варіант: не усвідомила повною мірою?

– І, що тебе так здивувало? Смакова якість? – вирішив теж з’їхати з теми.

– Те, що ви взагалі готовили.

– Насправді, готовлю я не часто. Та сьогодні захотілось побалувати домашнім і тебе і себе.

Дівчина якось сумно посміхнулась і трохи знітилась:

– У вас вийшло.

Та от тон її був абсолютно не радісним. Мабуть, тема дому була для Лєри надто болісною. Ігор поставив перед нею десерт, сподіваючись хоч чимось підсолодити гіркоту спогадів:

– Це готував не я, але смак у блюда, повір, чудовий.

– Вірю, – вона здійняла на нього очі, в котрих плескалось зараз бурхливе море. – Я можу ще спитати?

– Оскільки я пообіцяв відповідати…

– Вони казали, що мене можна продати у Диворіччі, а натомість придбати п’ятьох. Там торгують людьми?

Ігор похмурився: невже знов з’явились підпільні торговці? А князь Даннар дивиться на це крізь пальці?

– Давно не торгували. Мабуть, хтось організував чорний ринок. Ми це з’ясуємо.

– Ви маєте вплив на Диворіччя?! На іншу державу?!

Очі дівчини округлились у черговому здивуванні, і його обдало новою хвилею, що тягла слідком за собою. Він ледь стримався, щоб не потягтись пальцями до її обличчя у бажанні окреслити його овал та відчути ніжну оксамитовість шкіри, спуститись нижче, щоб вчути подушечками биття жилки на цій лебединій шиї, ковзнути до плеча, оголюючи його та впиваючись в нього губами… Замість цього він впився у склянку з соком і пожалкував, що той не був крижаним, або хоча б бокалом вина. Ні! Вино тільки зробило б ще гірше. Він і тверезий себе ледь стримує. Краще вже цебер крижаної води на голову…

– Існують певні закони, котрі діють на території всього Дев’ятизем’я, й у Лукомор’ї також. Їх виконують, інакше почнеться хаос. До того ж, усі князівства пов’язані між собою досить щільно. Якщо, наприклад, Диворіччя почне грубо порушувати Загальний Закон, Стрельниця припинить поставляти їм свої артефакти та будівників.

Лєра посміхнулась:

– У Диворіччі дефіцит будівників?

– Щодо звичайних – ні. Та от будівництво на основі магії – прерогатива Стрельниці. Як і артефактори.

– Артефактори – ті, хто створюють різні магічні речі?

– Саме так. Навіть в цих світах з енергетично насиченим фоном, сильні маги народжуються не часто. Багато хто не володіє взагалі ніякою магією. А дехто не надто прагне розвивати свою силу, розраховуючи якраз на подібні речі. Тому, якщо Стрельниця припинить поставляти їх, почнуться збурення, оскільки це дуже ускладнить життя людям, що звикли спиратись на такі милиці. Ватранья відкриває цілительські центри по всьому Дев’ятизем’ю, де працюють їхні цілителі. Та можуть і закрити, а цілителей відкликати. Загалом, завжди можна знайти механізм впливу.

Ігор ковзнув поглядом по обличчю Лєри: під очима лягли тіні, самі очі виглядали стомленими, а шкіра – блідою. Все ж таки день був нелегким і доволі насиченим. Та й сам він вимотався, а пити без кінця тоніки – не ліпший варіант. І хоч її фізіономія демонструвала стійке бажання продовжувати катування питаннями, було помітно, що сили її вичерпались. Він не втримався й торкнувся її руки, обережно вливаючи енергію у дівчину:

– Лєра, ти стомилась. Поспимо, а завтра поновиш тортури.

Вона таки відчула потік і спробувала висмикнути руку:

– Ви – також.

Ігор утримав її долоню у своїй:

– Проте, в мене трохи більше сили – можу поділитись.

Вона відвела погляд:

– Краще навчіть мене відновлюватись самостійно.

Він стиснув її приємно теплі зараз пальці: тонкі, тендітні. Як же хотілось торкнутись ними своїх губ. Всипати їх цілунками. Відчути їх легкий рух по своїй шкірі, що породжує пекельне тремтіння у всьому тілі!

– Навчу. Обов’язково навчу.

Ігор підвівся, утримуючи її долоню у своїй, обійшов стола та підхопив дівчину на руки.

Лєра обурено пискнула:

– А-а! Я сама можу! Ви ж казали, що через годину можна буде ставати на ногу.

Він повернув до неї обличчя, і її губи опинились катастрофічно близько, так що він ледве не вп’явся зубами у свої, аби не спробувати скоротити цю відстань до мінімуму: