Читати книгу - "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"

Геннадій Клемков.

Наступного дня ввечері відвіз Поліну додому.

Пізно. Майже дев’ята година вечора. Втомлена, але все одно ласкава та привітна до мене.

- На добраніч, крихітко! - шепочу й ніжно цілую  в губи біля її квартири.

- Гено… - тихо промовляє і замовкає.

- Що? - запитую ніжно, заправляю неслухняну прядку волосся за її вушко.

- Ти можеш побути зі мною? Не йти…

- Звичайно. - ще питає, знала б вона як не хочу зараз відпускати її від себе, та якби тільки зараз. Чекаю кожного ранку і вечора, щоб хоч трішки побути з Полею наодинці.

Відчиняє двері домівки. Роблю крок і опиняюся в передпокої. 

Квартирка зовсім маленька але дуже затишна. Розумію, що оселя орендована, і немає сенсу чекати втілення її особистих дизайнерських задумів, чи якихось інтер'єрних штучок, які так полюбляють майже усі жіночки та дівчата, і які здатні яскраво розповісти про уподобання та звички. Та незважаючи на це чисто, всі речі охайно складені. 

Чому звернув увагу? Ну, напевно, як чоловіку важливо відсутність нагадувань про іншого. Це як певний доказ - простір чистий! Бо ця дівчина важлива мені! І я хочу бути з нею! Хочу будувати стосунки! Хочу прокидатися з нею кожного ранку і засинати обіймаючи. Хочу планувати майбутнє. Вірніше, щоб вона була невід'ємною частинкою цього майбутнього. Хочу оберігати, балувати, пестити… Хочу бути єдиним!

- Я приготую нам вечерю! - говорить мені, крокую за нею на кухню.

Починаю допомагати. Нарізаю потрібні овочі, кладу на розігріту пательню, щоб приготувати соус з томатів.

Коситься на мене.

- Ти вмієш готувати? - не втрималася.

- Так! Що тут такого? - цікавлюся й зазираю в її оченята.

- Не знаю! - посміхається.

Звичайно, приємно коли тебе чекає вдома кохана жінка, смачна вечеря… Але якщо працюємо вдвох, то це нормально приготувати страву, чи повечеряти десь у затишному місці. Головне щоб дівчина була поряд! Чіпати один одного, торкатися. 

Підходжу ближче і легенько цілую. 

Так приємно розуміти, що потрошку звикає до мене, вже її щічки не спалахують так інтенсивно від кожного мого дотику чи поцілунку.

- Спробуєш!?

Куштує з ложки соус.

- М-м! Дуже смачно! 

Тішуся неначе той хлопчак. 

- То ти смачна! - констатую факт. - Дуже хочеться спробувати скрізь. - шепочу зовсім тихо й цілую в рожеву щічку.

Її очі спалахують, коли розуміє сенс моїх останніх слів. Ще трішки соромиться, але поводиться вже більш впевнено. 

Не кваплячись, повільно. Відчуваю кожен дотик. 

Роздягаю обережно. Зосереджуюся на її відчуттях. Спочатку розстібаю гудзики на блакитній сорочці. Торкаюся кісточками тонкої шкіри між грудочками, які приховує мереживо. Реагує одразу, затамовує подих. 

Не зупиняє. Тож продовжую. Ось на підлогу летить офісна спідниця. 

Уф! Як гаряче! Вона неймовірна. Дуже складно втриматися, та я справлюся! Моя дівчинка того варта! 

Тулю її до себе, підхоплюю за сідниці й несу в душову кімнату.

Чистий кайф! Її оголене тіло в струменях води. Нахабно торкаюся Полі скрізь, тільки й того, що в долоні мило. Такий собі привід. Кладу його на місце й притискаю дівчину до найближчої стіни. Зосереджуюся на грудях. Красиві, ідеальні, такі спокусливі з акуратними ореолами, збуджено стирчать вершинки. Далі мої долоні ковзають по хребту і зупиняються на соковитих сідничках. 

Збудження доходить до межі. Спереду вже давно по стійці “смирно”! Від її близькості зносить дах. 

Змиваю мило водою й допадаюся, як спраглий. Спочатку шия, груди… Ммм. Неймовірна! 

Стогне, вигинається, запустивши пальчики однієї руки в моє волосся на голові, інша блукає по тілу, доки не обхоплює мене там.

Лякається чималенького розміру й осмикує руку.

- Не треба! - шепочу. - Я буду дуже ніжним! - й повертаю її долоньку назад. - Довірся мені.

Обережно ставлю її на підлогу й, витираю великим банним рушником. Цілую, зігріваючи своїм тілом, позбавляючи рясних сирот.

Знову підхоплюю на руки та відношу до ліжка.

Невже я сьогодні зроблю її своєю? 

Опускаюся нижче, туди, між її ніжок. Знаходжу омріяний горбочок і ніжно торкаюсь до нього пестячи. З її грудей знову виривається стогін насолоди, який  з кожним моїм рухом наростає. 

Ще трішки, маленька! Хочу, щоб ти була “готова” прийняти мене безболісно. Хочу дарувати тобі лише насолоду!

Коли її тіло починає здригатися від кульмінації, розводжу ніжки й входжу. Хапається за мене. Завмираю, розуміючи як там щільно. Ще трішки натиску! 

- Люблю тебе, моя крихітко! - шепочу ніжно й цілую.

Я не помилився. Вона з чоловіком вперше. Неймовірно! Моя Поля. Мить, коли вона вперше стала жінкою. Моєю жінкою! Не відпущу! Все зроблю, щоб вона була щаслива!