Читати книгу - "Подружжя мимоволі"

Раш плеснув у долоні і папки повернулися на місце. Швидко натяг рукавички і карбованим кроком військового вийшов у хол. Запросити регістр тих, хто народився у день смерті Климентини. І…

Зрештою, він відчував, що рухається у потрібному напрямку, що не сьогодні-завтра отримає відповіді. Нехай не всі, але багато які. А може, йому навіть вдасться відшукати Хранительку, якщо вона безсмертна і втілюється знову і знову.

– Ви знайшли те, що шукали? – одразу ж залепетала молоденька дракониця, здається, ровесниця Шейлі.

– Так дякую! – просив на ходу Тайраш, прямуючи до виходу.

На руці недоречно завібрував артефакт зв'язку, і тільки-но Раш відсмикнув рукав. Вмить з'явилося обличчя Іллейни.

– Ти можеш зараз навідатись у відділок? – Перейшовши відразу до справи, запитала вона.

– Терміново потрібно? – відверто дратуючи, відповів питанням на запитання Раш.

– Терміновіше нікуди! – кинула Лейна і перервала зв'язок.

Раш скрипнув зубами.

– Лієр Хеймар! – гукнула його все та ж молоденька дракониця. – Ви не могли б… передати дещо Шейлі.

– Дивлячись, що передавати! – Насторожився Тайраш, обернувшись і вп'явшись поглядом у помічницю архіваріуса.

Та миттю знітилася і опустила погляд.

– Нічого такого! – пробурмотіла вона. – Просто у нас із нею післязавтра День народження… Так співпало, що одного дня… і… ми завжди обмінювалися маленькими подарунками. Ось…

Дівчина простягла йому коробку шоколадних цукерок, а Раш завмер, дивлячись на коробку так, ніби вперше її побачив.

Післязавтра! Шейлі і ця дівчина народилися в день смерті Климентини.

– Я розумію, що це не той подарунок, який дарують лієрі Хеймар, – почала дівчина, відчайдушно почервонівши.

– Що ви! – схаменувся Раш, усвідомивши, що дракониця неправильно розтлумачила його затримку. – Я обов'язково передам їй ваші найкращі побажання та подарунок. І сподіваюся, що ви якось погостюєте у нас. Коли викроїте час.

– Обов'язково! – Усміхнулася вона, вклонившись. – А зараз прошу мене пробачити…

– Так-так! На все добре!

Тараш розвернувся на підборах і вийшов на вулицю, що кишіла перехожими.

"Як думаєш, саме тому і полюють на Шейлін?" — стурбовано спитав Аргрім.

"Хотів би і я знати відповідь на це питання!"