Читати книгу - "Це не моя справа"

Банда складалася з Бредлі, місіс Брембі, Джейкобі, Джуліуса Коула та Коррідана. Пограбування було успішним, але Бредлі з Джейкобі посварилися через частку. Бредлі убив Джейкобі. Нетта була присутня при розстрілі.

— А це вже цікаво! — повеселішав Ульман. — Не оминайте кривавих подробиць!

— Джейкобі було вбито з пістолета марки «люґер», котрий Бредлі залишив собі на пам’ять про Першу світову війну. Його прізвище було вигравіруване на руків’ї пістолета, і хоча потім Бредлі витравив його, він знав, що поліція зможе зчитати це в ультрафіолетових променях. Якщо пістолет колись знайдуть, то його, Бредлі, повісять за вбивство. Але Нетті вже набрид Бредлі, і вона «запала» на Коррідана. Тож Нетта непомітно взяла «люґер», поки Бредлі намагався позбавитися тіла Джейкобі на одній із вулиць Сохо, і вирішила заробити на цьому трохи грошенят.

— На що лише здатні жінки заради грошей! — вигукнула вражена Крістал. — Чому в мене ніколи не було нагоди продемонструвати, наскільки я безкорислива?

— Нетта боялася звертатися до Бредлі напрямки, — продовжував я, — отож запропонувала Корріданові шантажувати Бредлі, а тоді вони разом поділили би здобич. Коррідан погодився, але йому потрібен був той пістолет. Він використовував Нетту для власних цілей, бо не довіряв їй. Але Нетта не віддавала йому «люґер». Це було її страховкою на випадок, якщо Бредлі надумає її обдурити.

— Я би довірила тобі все на світі, любий! — сказала Крістал, ластячись до мене.

— Я змушу тебе це підтвердити, щойно буде нагода, — відповів я, лагідно поплескавши її. — А поки що поводься чемно і дай мені можливість продовжити розповідь. Їж своє курча і дивись не поплямуй свою гарненьку сукню!

— Коли вже ви нарешті припините милуватись одне одним, — з відразою промовив Ульман, — і продовжите свою розповідь?

— Корріданові кінець кінцем вдалося притиснути Бредлі і змусити заплатити, — провадив я далі. — Позаяк Корріданові небезпечно з’являтися в клубі, а Нетті не слід було засвітитися в шантажі, то Брембі призначили щотижня їздити в клуб по гроші.

І це все тривало до тієї миті, поки Сельма Джейкобі не дізналася, що Бредлі вбив її чоловіка. Коул оповів їй це, бо був незадоволений, що не отримав своєї частки грошей, які Коррідан вибивав у Бредлі. Однак Коул не сказав Сельмі, що Коррідан із Бредлі заодно, бо боявся Коррідана. Тож Сельма пішла до інспектора, бо знала, що він розслідує убивство її чоловіка, і розповіла те, що повідомив їй Коул. Уявіть собі почуття Коррідана! Якби він дав хід справі, то автоматично б залишився без постійного джерела прибутків — та й Бредлі зчинив би вереск. Але якщо хід справі не дати, то Сельма піде вище — до начальства у Скотленд-Ярді, і тоді йому, Корріданові, буде непереливки. Єдине, що йому залишалося, це спекатися Сельми. Отож, він привів її на квартиру до Нетти, накачав наркотиками, а потім ті двоє інсценізували сцену Неттиного самогубства.

В цю мить подали каву.

— Заради Бога — додаймо туди хоч трохи віскі! — почав благати Бікс. — У мене аж у горлі пересохло від тих ваших оповідок!

Я замовив усім віскі та бренді для Крістал.

— Іще до того, як було вбито Сельму, — продовжив я, коли нам принесли спиртне, — Бредлі дізнався, що Коррідан із Неттою — коханці. Бредлі сказав Нетті, що дав розпорядження Френкі покарати її, хлюпнувши на неї сірчаною кислотою. Не знаю вже, чи справді Бредлі дав таке розпорядження, чи то була суто ідея Френкі, але Нетта присягається, що Френкі й справді б це зробив — а, знаючи його, сумніватися не доводиться. Так чи інакше, але Нетта дійсно була дуже налякана і вирішила за краще десь сховатися. Тіло Сельми надавало їй таку можливість. Коррідан погодився їй допомогти. Отож, вони удвох перефарбували волосся Сельми у колір, подібний до Неттиного, підкупили Коула, щоб той ідентифікував її як Нетту, і повідомили Бредлі, що його дружина наклала на себе руки. Поки що вам усе зрозуміло? — запитав я, обводячи поглядом присутніх.

— Розповідай далі, — зітхнув Бікс. — У мене вже голова пухне, але звук твого голосу чомусь діє заспокійливо.

— І тут з’являюся я, — просторікував я далі. — Бредлі вирушив у морг, щоб упізнати тіло — я також. Корріданові слід було діяти швидко. Він залучив одного зі своїх людей, щоб той перевіз тіло з моргу в котедж у Лейкемі. Це довелося зробити ще й тому, що я знайшов конверт, адресований Анні Скотт, і чомусь дійшов висновку, що вона — сестра Нетти. Мені дали можливість краєм ока глянути на труп, а тоді вже тіло перевезли у Горшем і там знищили вогнем іще до того, як Бредлі зміг його побачити. Це ясно?

— Складно, але розумно, — зронив Ульман, кивнувши головою. — І що було потім?

Бікс аж застогнав.

— Мушу прочистити горло! — вигукнув він і залпом осушив мою склянку з віскі, перш ніж я встиг зупинити його. — З мене уже досить того всього!

— Запевняю тебе, що далі буде цікавіше, — пообіцяв я. — І ви побачите, який я розумний.

— Може, його варто дослухати? — запитав Бікс у Крістал. — А то ще, чого доброго, змусить нас платити за вечерю!

— Бредлі дав Нетті цінних паперів на п’ять тисяч фунтів як весільний подарунок, — провадив я далі. — І захотів повернути свої гроші. Френкі побував на квартирі, усюди шукаючи ці папери, але знайти їх йому не вдалося. Знайшов їх я, і Френкі, справедливо запідозривши істину, напав на мене, але я дав йому гідну відсіч.

— Можете лише уявити, як зрадів Коррідан, коли я вручив йому не лише акції, але й «люґер», — продовжив я. — Він тут же вигадав байку про те, що папери фальшиві і що «люґер» належить чолов’язі на ім’я Пітер Еттерлі. Фред усе це перевірив і виявив, що чоловіка з таким ім’ям не існує насправді — ба більше, не існує й жінки на ім’я Анна Скотт, хоча Коррідан і наплів мені, що знайшов його в реєстрі Сомерсет Хаус.

— Мушу зробити з цього приводу два глибокодумні зауваження, — втрутився Бікс. — Перше: Коррідан, ймовірно, зробив із тебе посміховисько; друге — Фред, здається, виконав за тебе всю чорнову роботу.

Я кивнув, вишкірившись.

— Саме так,