Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Вночі нас ніхто не бачить, тож хоч зараз вирішила спуститися до причалу та пройтися.
Спробувати заспокоїться. Арнольд заснув, а я весь час поверталася. Не можу. Занадто багато проблем навалилося останнім часом. Пройшла трохи і повернулася до будинку. Вночі повітря набагато прохолодніше, і я трохи замерзла. Спати все не хотілося, тож вирішила посидіти у вітальні та подивитися телевізор. Краще б цього не робила.
У зведенні новин побачила репортаж, фото Арнольда, та відео, на якому він виходив із номера Марго.
ЙОГО Звинувачують у вбивстві! О ні! Ні! Тепер нам потрібно зникнути з країни назавжди. Змінити зовнішність та прізвище.
Так, нас практично ніхто не бачив, від машини Арнольд позбавився, віддавши її на запчастини одному з рибалок за символічну платню.
Нам? Немає жодних ми. Я нічого взагалі не причетна. Я сама поїду, сама! Тільки треба забрати документи, доки він так міцно спить. Сподіваюся, що сумка з найважливішим якраз біля входу в кімнату, біля дверей.
Так і виявилось. Я тихенько прочинила двері і взяла сумку. Арні спав накритий з головою ковдрою.
Ось вони! Мій паспорт один і другий. Гроші! Чорт, знову почуваюся злодійкою, як у ту ніч у клубі. Але що робити, якщо ситуація зобов'язує? Паспорти сховала у внутрішній кишені спортивної кофти. Гроші у штанях.
Вибач, мене, Арні. Пробач, але я не піду разом з тобою на дно ще більше. І так все своє життя намагаюся бути зверху і щоразу щось заважає. Не обертаючись назад, виходжу з будиночка.
Спускаюся до човнів, сподіваючись спливти якнайшвидше.Адже в цьому немає нічого складного, правда? Але виявилося, що я була надто самовпевнена.
Стартере, що там ще? Начебто його треба потягнути на себе!
Я якось навчалася їздити машиною, і нічого складного в цьому не бачила. Але це коли у тебе під ногами земля, а тут скрізь вода, і не до грудей, а досить глибоко.
Перевірити надійність кріплення двигуна до човна, ось що треба зробити насамперед! Точно! І звичайно переконатися, що в баку є бензин!
Інакше я так і застрягну посередині річки і потону, тому що особливо плавати я не вміла.
Я на взводі – паніка, істерика, розпач, страх. Чорт! Чорт! Чорт!
Я перевірила – все на місці. Так запускаю двигун! Перша, друга, третя спроба. Але він не заводиться!
Цей чортов моторний човен зламаний! – здогадуюсь і відразу знаходжу іншу, пірнаю в неї і намагаюся зробити те саме. І знову – фіаско!
Я зійшла з човна, повернувшись на берег. Вся у своїх думках, що навіть не почула кроків людини, обертатися не довелося - він перший видав себе. Його голос, і моє серце мало не вистрибнуло з грудей. Я відчула його погляд у спину та зрозуміла, що попалася. Тікати вже нікуди. Він не спав, і, можливо, навіть чув, як я заходила в кімнату і забирала сумку. Це справжній провал.

- Вирішила провітритися, Зоя?

- Не можу заснути.

- Могла б мене розбудити. Поділиться з тим, що тебе турбує. Ми все ж таки не чужі, хіба не так? - сам розгортає мене до себе, схопивши за розпущене волосся, яке сплуталося через сильний вітер.

- Я схожий на ідіота? - У нічному освітленні я не бачу його, але чую по голосу, що він дико роздратований.Але я до кінця повинна грати свою роль, щоб він не зміг здогадатися про справжні мотиви моєї нічної прогулянки.

- Мабуть, варто повернутись у будинок.

- Ти хотіла залишити мене одного, так?

– Я хотіла прогулятися. Ні, я не залишила б тебе одного! Задоволений?

- Ні, я незадоволений. А ти саме це зараз намагаєшся зробити.

- Прокатимося? - пропонує, а сам уже тягне мене за руку і ми спускаємось з ним у човен. Я починаю тремтіти, і не від холоду, а від того, що на мене чекає. Що буде, якщо він знайде приховані документи та гроші? Ой! Навіть боюся уявити!