Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Я!
– Ти дивись, яке дивне прізвище…
– Так точно!
Генерал:
– Наберуть в армію боягузів, а потім обурюються, чому вони не помирають як герої!
Офіцер запитує солдата, чому той пішов до армії. Новобранець відповідає чесно:
– По-перше, я хочу захищати свою батьківщину.
– Правильно!
– По-друге, служба робить мене сильнішим.
– Точно!
– А по-третє, моєї згоди ніхто не питав.
Слідчий до майора:
– Чому ви видали військову таємницю?
– Я думав, що у неї закінчився термін зберігання…
Солдати дивляться фільм жахів. Один каже: – Як страшно, у мене навіть мурашки по спині бігають.
Другий:
– У мене теж. Одну ось упіймав.
Одному хлопчині зовсім не хотілося йти до армії. На медичній комісії він сказав старшому лікарю, що не може ні пити, ні їсти, ні спати.
– Прекрасно! Більше б таких як ви, Кабаненко, наші витрати на військові потреби скоротилися б самі собою.
Прапорщик одружується. Весілля у повному розпалі. Прапорщик заходить до гостей після перекуру.
– О! А ми вже весільний торт розрізали!
– Як розрізали?! З нього ж теща мала вистрибувати!
У гості приїхала теща. Скоро, не змінюючи місця проживання, прапорщик Говдя виявився у неї в гостях.
– Товаришу майор, як відсвяткували Масляну?
– Прекрасно! Вранці спалив опудало тещі. В обід вона швиденько поїхала додому.
Прапорщик Говдя:
– Якщо теща дзвонить і запитує, як поміняти лампочку у ванній, правильно їй відповідати слід так: «Наберіть повну ванну води…»
Прапорщик Говдя:
– Розлучення – це болючий процес, коли амури намагаються висмикнути свої стріли назад.
Підполковник Мудрий:
– Щороку навесні ми переводимо годинники на годину вперед. Щороку ми цим не задоволені. Але ж так просто всіх порадувати! Досить переводити годинники не в ніч із суботи на неділю, а всередині робочого дня в п'ятницю.
– Ви не підкажете, до скількох працює військкомат?
– До 27…
– А що таке ідеальна пара?
– Товаришу майор, це дві шкарпетки одного кольору!
Раз за разом з'являлася голова караульного і, побачивши командира, ховалася…
Майор:
– Тільки сядеш попрацювати, як обов'язково хто-небудь розбудить!
Полковник:
– От, жінка, зараза, не дає грошей!
Прапорщик:
– Та ви не так просите! Треба підійти ззаду, обняти за талію, поцілувати у вушко…
Полковник увечері так і зробив: обняв, поцілував…
– Що, прапор, знову гроші закінчилися? – грайливо сказала дружина.
– Чим ви займаєтесь на роботі?
– Не можу тобі сказати, це секретна інформація. Я не можу навіть сказати, де знаходиться наше підприємство.
– Ну, скажи хоч би, скільки ти отримуєш за свої таємні справи?
– По 50 гривень за кожну протитанкову гранату і по 25 гривень – за ручну.
– Рядовий Півненко, ви сьогодні голилися?
– Так точно!
– Наступного разу попробуйте стояти ближче до бритви!
Старшина:
– Слухай мою команду! Снаряди носити обережно, щоб вас бачили, а не пам'ятали!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
