Читати книгу - "Втрачені скарби Іспанії , Полiна Крисак"

А восьма полиця порадувала нас книжкою з кулінарії, Зої б сподобалося. Стоячи серед історичних книжок, вона дала нам останню і заключну цифру сім. 

- У принципі тут виявилося все просто, але розумно.     

Якщо раптом, під час зустрічі вам Емма, скаже щось на кшталт цього, знайте, ви вразили і підкорили її серце. 

- Ага, якби хтось не прийшов і не подав ідею, зняти картину, за якою ховалася схованка.

- Та годі тобі братик, ми зрозуміли, що ти молодець і говоримо спасибі.

- Та не вже, я чую ці золоті слова. Може, повториш ще раз?

- Ти не чув, але ж кажуть, що скромність прикрашає. - Він зобразив смішну гримасу, і ми розсміялися. 

- Усім дякую, - почала я, - а тепер, нам час повертатися додому. Ви не будете проти, якщо щоденник професора ми заберемо із собою? - Звернулася я до господині, що весь час стояла в проході й спостерігала за нами.

- Звичайно, забирайте, але... - вона зам'ялася, - можна мені з вами?

- З нами? - Здивувалася я. - А ви впевнені, що готові до такої пригоди. Адже річ у тім, що це не просто пошуки скарбу, це так само небезпечні пригоди, а інколи й проблеми із законом можуть бути. 

- Так, я все прекрасно розумію, але оскільки ця справа була останньою, чим займався мій батько, мені дуже важливо довести її до кінця. 

Загалом, наші правила не забороняють брати з собою людей, чиї родичі хоч якось могли бути пов'язані з нами і нашою організацією. Тому ми охоче погодилися взяти доньку Сміта в нашу подорож. І відправивши Наталі, Емму і Джеймса до мене додому, сказати, що до нас приєднається ще одна людина, я і Діма залишилися чекати Оксану.