Читати книгу - "Пісня Ундіни, Natali Ya"

Отямився Гай прив'язаним до ліжка, з кляпом у роті. Спроби звільнитися, або поворухнутися, не мали успіху. За вікном був день, і про негоду нагадувала тільки вода, що капає з даху.

- Доброго ранку, сер Гай, - сказав горбун, що ввійшов, і сів на стілець біля ліжка Гая. - Раджу вам добре запам'ятати цей ранок, тому що вночі ви станете зовсім іншою людиною. О, я бачу питання у ваших очах, ну що ж, я вам розповім. Ви забрали в мене Тіну, мою Тіну! На її божественний голос відвідувачі зліталися, як мухи на мед. У нас з нею був контракт, я так спритно його обстяпав , вона не запідозрила каверзи, тому що сподівалася легко зібрати суму, яку мені заборгувала. Але я так хитро все написав, що потрібно було не просто, зібрати суму грошей, її повинна була дати людина, яка нічого не проситиме натомість! Я був упевнений, що такого ідіота не знайдеться , але тут з'явилися ви, і вирішили пограти в доброго лицаря. - Горбун перевів дух, бо від злості йому стало важко говорити. - О, я бачу ви посміхаєтеся, шановний сер, але зачекайте, я тільки почав. Ця мерзота не тільки пішла, вона ще спалила мою таверну, хоча користі від неї тепер було б не багато. Але я вирішив повернути її, це стало для мене справою честі. Мені довелося дещо з ким пошепотітися, і вдалося добути ось це, - і горбун витягнув із-за пазухи великий блакитний напівпрозорий камінь. Камінь був дуже гарний, здавалося, у ньому світло з водою постійно перетікають одне в одного. - За цим моя дорога Тіна обов'язково прийде, і зробить все, що я захочу, і річки золота знову потечуть до мене. Але за цей камінь, я віддав дуже високу ціну, своє здоров'я, та ще й на додачу, мене нагородили цим горбом. Мені відведено всього рік, я погодився на ці умови, думаючи, що й за рік встигну створити пекло для моєї крихти. Але тут з'явилися ви, містере Гай, і я вирішив змінити плани. Ви не уявляєте, який подарунок зробили мені, постукаючи у мої ворота! Адже тепер я зможу помститися і вам, а їй доведеться терпіти мене набагато довше! - Горбун знову замовк, цього разу, щоб зробити ефектну паузу. - Сьогодні вночі дорогий сер Гай, я поміняюсь із вами тілами. Ви станете старим потворним горбуном, а я молодим гарним лицарем! Уявляєте, який сюрприз буде для крихти Тіни, і вже повірте, я виявлю всю мою винахідливість, щоб їй снилися в страшних снах ваші прекрасні блакитні очі, що стали моїми!

Горбун пішов, а Гісборн по-справжньому злякався. Негідник мав рацію, це справді було гірше за смерть. Не те що йому дуже вже подобалося своє тіло, але він якось до нього звик, і потім, сама думка, що в ньому буде цей огидний чаклун, його страшенно дратувало. Але найбільше його терзала думка про те, яке життя він приготував Тіні.

Гай знову спробував звільнитися, але все було марно, Горбун обшукав його набагато краще, ніж троль.

- Схоже цього разу, я влип, - з гіркотою подумав Гісборн .

Горбун більше не заходив до нього, мабуть, готуючи свій мерзенний обряд. Ближче до вечора, Гай почув стукіт у ворота, а потім кілька людей пройшли в зал. Гай спробував подати якийсь знак, він розхитував ліжко, і намагався постукати ногами по більцю , але нічого з цього не вийшло, він був прив'язаний намертво.

Незабаром гості пішли, і Гісборна охопив розпач. Так погано йому не було, навіть коли рідна сестра посадила його до в'язниці, адже тоді на нього чекала тільки смерть.

Сонце, що заходило за горизонт, наближало хвилини страшної ночі. Час повз повільно, але Гаю зараз хотілося, щоб він і зовсім зупинився. Знову здійнявся вітер, від якого застукали віконні рами. Гісборн заплющив очі, а коли розплющив їх, побачив, що в кімнаті хтось є. Відвідувач саме закривав за собою вікно, і робив це так безшумно, що Гай здивувався. Гість був невеликого зросту, і коли наблизився до його ліжка, Гай просто завмер від подиву.

- Торін ! - прошепотів він, коли хлопчик витяг з рота кляп.

Той приставив палець до губ, витяг довгий кинджал, і перерізав ним мотузки, що утримували Гая. Гісборн не витримав і обійняв маленького гнома. Тому, напевно, було не дуже приємно, але він з ввічливості нічого не сказав, і навіть ледве посміхнувся, коли Гай відпустив його. Вони почули скрип сходів, під тягарем горбуна. Торін мовчки віддав Гаю кинджал, і Гісборн став збоку від дверей, а сам хлопчик залишився стояти посеред кімнати.

Відчинилися двері, і горбун, побачивши хлопчика, здивовано зупинився. Гай не став чекати його подальшої реакції, а з усією злістю, на яку був здатний, встромив кинджал йому в горб, по саму рукоятку. Горбун обернувся, заскленівши поглядом глянув на Гая, і впав на підлогу. Гай витягнув клинок і, перевернувши мертвого чаклуна ногою, витяг у нього з-за пазухи блакитний камінь.

Знайшовши свою зброю та речі, Гісборн не без зловтішного задоволення підпалив заїжджий двір, разом з його господарем.

- Як ти дізнався, що я тут? - запитав він у Торіна, коли вони удвох дивилися на пожежу, що розгорялася.

Замість відповіді, гном подав Гаю його ніж, який той увігнав у стійку, перевіряючи, чи добре його наточив. Це був той самий ніж, яким він колись звільнив Торіна від троля.

— Ми сьогодні заходили сюди, і я впізнав твій ніж, я ніколи не забуваю зброї, яка врятувала мені життя, — відповів хлопчик.

- Тоді візьми його собі на згадку, адже сьогодні ти віддав мені борг, - сказав Гай.

- Тоді ти, залиши на пам'ять мій, здається у вас, у людей, обмін зброєю, це знак дружби.

- У мене ще не було таких хоробрих друзів, як ти, - сказав Гай.

- Ти теж нічого, як для людини, - відповів Торін . Гай усміхнувся, він розумів, що більшої похвали, ніхто з людей не почує від цього хлопця.

- Торін , ось ти де, ми тебе вже обшукались, ну постривай, розповім твоїй матінці, ось отримаєш ти в неї, вона тебе швидко огранить, не гірше ніж той алмаз! – Почули вони. Було вже зовсім темно, до того ж рев багаття заглушив кроки гнома, що наближався.

– Твоя нянька? - З усмішкою підколов хлопця Гай.