Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Альбрехт! - змахнула віями дівчина. - По волі долі я не можу керувати своїми пророкуваннями! Тому я не можу збрехати! Тут справді буде одна із найбільших шкіл магії «Резенфорд»! Я заздрю тобі. Бо я не зможу побачити, як вона зміниться у двадцятому столітті, двадцять першому.

Альбрехт здригнувся. У його свідомість знову увірвалися гнітючі думки. Коли Рада повернеться у свіч час він вже давно буде мертвим. Вона навіть зможе відвідати його могилу.

Відвернувшись, Альбрехт з силою стиснув губи, щоб придушити стогін. Нерісса мовчки спостерігала за ним.

- Не піддавайся страхам! - сказала вона, посміхнувшись кутиками губ. - Прийде час, - тоді й плач! А, поки що… усміхнися, подивися навкруги. Скажи Раді, що недаремно стільки пролилося крові. Що майбутнє прекрасне, і люди жодного дня не пошкодують про свій вибір! Покажи, як вона тобі дорога, тільки, прошу тебе, не говори їй про своє кохання! Не лий сльози! Вони не личать герцогу! Тим паче такому хороброму!

Альбрехт відчував, що щоки наливаються рум’янцем. На заміну роздратуванню прийшов сором. Невже у нього написане на обличчі, що він у неї закоханий?  

- Я відповіла на твоє питання,  тепер ти виконай моє доручення! Іди негайно до Великого герцога і скажи, щоб він прийшов сюди! Я знаю те, що його цікавить! - сказала Нерісса і відштовхнувшись руками від берега помахала йому рукою і зникла під водою, але перед тим, як вода зімкнулась над нею, вона ще додала. – Рада повернулася до Віджио! Зійшлися на погане самопочуття через той сувій, і не спілкуйся з нею сьогодні! Поговори з Мерліном, а потім читай, пиши, співай – роби все, що хочеш! Тільки не підходь близько до неї!  

Залишившись наодинці, Альбрехт замислився. Чому Нерісса заборонила йому бачитися з Радою? Це питання його дуже цікавило, тільки не було в кого тепер запитати.

Підвівшись, хлопець втягнув носом аромат хвої та океану. Йому справді треба повернутися до звичних занять. Бо за цим усім він почав забувати, як це бути собою.