Читати книгу - "Зрада. Не фригідна дружина, Аліса Маіс"

Нестерпно сидіти і слухати її припущення. Ще трохи і Каріна дійде висновку, що це «взагалі все на краще» і «він мені просто не підходив».

– Так, Карін. Мабуть.

Ніяк не наберуся сміливості сказати їй правду.

Я щодня мріяла побачити дві смужки на тесті, а тепер ці смужки так ускладнили моє життя. Господи. Повірити не можу, що я так подумала про мою дитину.

«Ускладнила життя»…

Титул «найгірша вагітна року» присуджується Віталіні Сергєєвій.

– Віт, ти коли збираєшся з ним поговорити? Із Даміром.

– Що? – я допиваю каву та встаю з-за столу. – Не знаю. Напевно, доведеться з ним зустрітися, але не сьогодні.

– Я б не затягувала. Вам потрібно розібратися у тому, що це означає.

– Я знаю, що це означає, трясця. Що це ще може означати? Це кінець, – на мене знову накочує агресія, але злюся я не на Каріну, а на чоловіка. – Я поки не можу.

Її там не було разом зі мною.

І вона не бачила спокійне обличчя Даміра.

Це було зовсім не так, як показують у кіно, де за дружиною з дому вибігає чоловік, намагаючись «все пояснити», вимолити вибачення, хоча б поговорити. Холод і зневага, з якою він дивився на мене, досі постають перед очима.

Дамір не намагався виправдатися.

І зупинити мене.

Цікаво, він би інакше вчинив, знаючи, що я ношу під серцем дитину?

Я виходжу з кухні, повертаюся до гостьової спальні Каріни і зачиняю за собою двері. Вирішую надіслати мамі повідомлення, щоб не хвилювалася. Потім переглядаю корпоративну пошту та… Зітхаю. У понеділок у мене огляд будинку. І варіанта пропустити немає.