Читати книгу - "Секрет Імператриці, Kalli de Narro"

Темна підлога в кліточку з рожевого мармуру та лабрадориту, і я підняла очі на височезну стелю, яка нагадувала  мені своїм виглядом зоряне небо з намальованими сузір’ями видимими на цій частині неба. Вона могла бути багатшою за  Я видавалась лише маленькою цяточкою на цьому фоні. Як же тут насправді все так цікаво!

— Так, так… Звідки тут так багато кримінальних справ? Філіп Кортес... Це ж його батько. Людиною він був жахливою, тираном… Помер від невідомої хвороби.

Точно, я зі своїм батьком була на його похоронах. Шкіра в покійника була блакитна як лід і навіть прозора. Адріану тоді було сімнадцять років. Не можу звикнути до того, що він всього на вісім років старший ніж я. Почувши звук за спиною, я обернулася.

— Міс Констанція, знаєте, а ви єдина з усіх, хто замість того, щоб займатись якимись дурницями, прийшов у бібліотеку і до того ж копаєтесь в кримінальних записах батька господаря двадцятирічної давнини. Ви б хотіли знайти щось конкретне? Чи вам просто подобається їх читати? — промовив старий чоловік та легко поклонився перед мною.

— Я б із задоволенням ознайомилась з усіма справами. Але наразі  я хочу знайти якісь згадки про принцесу Констанцію. І, мабуть, досьє на мене. Ну або на мого батька. Я тут у вас нічого не розумію, — відповіла я знизавши плечима.

— О, вас цікавить зникла принцеса… На жаль, наразі більшість протоколів в господаря. Тут є тільки одна копія однієї книги з десяти. Якщо ви бажаєте, я дістану її для вас. Адже вам було надано доступ до всіх матеріалів та кімнат, окрім північного крила,  — сказав він та вказав на грубу тека що знаходилась на висоті кільканадцяти футів.

— Так, так, будь ласка, дістаньте мені ту книгу. Я ще занадто слабка, — сказала я продовжувала вдавати із себе слабку дівчинку, стискаючи в руці невеликий лист. Нарешті чоловік дістав книгу й поклав її на стіл, жестом запросивши мене сісти на стілець, який стояв біля столу, — Щиро вам дякую, — промовила я відкриваючи книгу.

— Прошу вибачите мені моє невігластво. Дозвольте представитися. Я приватний камердинер та секретар пана Адріана Кортеса, Іонах Блеквел, — промовив чоловік,  відкланявшись.

— Приємно з вами познайомитись, — відповіла я як можна ввічливіше, надавши своєму голосу м’якої покори. Саме так потрібно спілкуватися з людьми. Я добра й спокійна. Просто ідеал.