Читати книгу - "Три шляхи до одного серця, Катря Вивір"

— Я думаю нам час перейти на ти — несподівано озвався Ігор, який здавалося дрімав.

— Чого б це?

— Ви вже почуваєтесь досить вільно у моїй компанії. Так би мовити, не стримуєте себе. 

 Тіна нарешті зрозуміла до чого він хилить, у купе досить сильно почало смердіти газами. Дівчина обережно прочинила дверцята, взяла Бонбона на руки і почала гладити йому живіт. У пса був сильний стрес від подорожей, Тіна про це знала, але зовсім забула попередити Ігоря.

— Добре, давай перейдемо на ти. Я хочу попросити вибачення, що не сказала заздалегідь, що буду з собакою, а також не повідомила про особливості його організму. Це було не ввічливо та егоїстично з мого боку.

Знову запала трохи незручна, але хоча б не така ворожа тиша. 

— Пусте, я знаю особливості цієї породи. В мене в дитинстві був майже такий самий кабанчик. 

 У двері постукала провідниця, потім зайшла і, злегка скрививши носа, поставила дві склянки з чаєм на стіл.  

— Може в тебе є якісь питання по проєкту? — спробував зав’язати розмову Ігор. І він вгадав, у Тіни була купа питань. Вони теревенили майже до півночі, хоча Тіна могла б говорити про роботу всю ніч, однак пошкодувала Ігоря і побажала йому солодких снів. Однак у відповідь почула фразу, яка ще довго не давала їй заснути:

— Можливо ти захочеш повечеряти завтра зі мною?

— Можливо захочу — через кілька секунд відповіла дівчина, а її серце мало не вистрибувало з грудей. Що це може означати? Ділова зустріч чи побачення? Хіба вона схожа на типових подружок Ігоря? Тіна була з ним досить різкою весь цей час, тож така зміна ситуації її дуже спантеличила. Дівчина силою вмовила себе не думати більше про Ігоря, хоча це було важко. Він був поруч, його широкі груди повільно здіймались і опускались, певне вже міцно спав. Тіна відвернулась до стінки і навіть із заплющеними очима бачила його пухкі вуста, витончений і водночас рішучий профіль, міцну шию і атлетичні плечі. Якби не його манера весь час жартувати над нею і час від часу бути зверхнім, то Тіна спокійно могла б назвати Ігоря ідеальним чоловіком: багатий, вродливий, розумний, веселий. Перелік можна було не закінчувати ще довго, однак Тіна нарешті почала провалюватись у сон. І ті виклики, які готував для неї прийдешній день, у цьому затишному купе здавались такими далекими і нереальними.