Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Глава 4

POV Люба

 

Царьов сама безвідповідальна людина, яку я зустрічала на своєму шляху. Зарозумілий хам з роздутим відчуттям важливості. Лінивий осел з синдромом нарцисизму. Надоїдливий бовдур з відчуттям власної неперевершеності. Нерозбірливий в зв'язках, перебірливий в їжі і до чортиків скрупульозний щодо вибору одягу та взуття.

І тепер мені доведеться стежити за тим, щоб він виконував свої прямі обов'язки і не розвалив весь бізнес Федора Олександровича.

Як же не вчасно у Островського прихопило серце!

Хочеться рвати на голові волосся і битися лобом об стіну. Єдине, що мене тішить – у мене є повна свобода дій і Кирило не в силі звільнити мене.

Я усміхаюсь, дивлячись на його приголомшений вираз обличчя, і навіть не намагаюся вирватися, коли він з дикою люттю в очах тягне мене в бік вбиральні.

— Скільки? — гарчить мені в обличчя, як тільки ми опиняємося в тісному приміщенні. Кирило закриває двері на засов та затискає мене біля стіни. Дивиться на мене своїми очиськами та тяжко дихає прямо в лице.

Я абсолютно не відчуваю страху перед ним. Тому що я в усьому переважаю йому і тому що у мене всі ходи записані наперед.

— Відмінне містечко для освідчень, — з нудьгою у погляді обвожу очима білий кафель на стінах і прикусую губу, щоб не розсміятися. Сьогодні вкрай складно зберегти незворушний вигляд.

— Не переводь тему, Левандовська. Скільки ти хочеш за те, щоб прибратися з мого життя? Назавжди, — такого серйозного Кирила я, зазвичай, бачу вкрай рідко, і якщо б він до всього підходив з такою ж серйозністю, він міг би навіть сподобається мені як чоловік.

Пронизливі блакитні очі, світле волосся, привабливі риси обличчя, яке не втрачає своєї мужності і тіло... божественне підтягнуте тіло.

Пам'ятаю нашу першу зустріч. Я була наївною дівчинкою, яка щойно отримала диплом, сірою мишкою з передмістя з порожнім гаманцем. Мені було досить одного погляду, щоб в голові промайнуло спільне майбутнє з хлопцем, який увійшов в приймальну Островського, але після перших же його слів я зрозуміла, що спільне майбутнє — це там, де я орудую лопатою в найближчому лісі, щоб назавжди позбавити суспільство від любителя червоних мокасин.

— Боюся, милий, що тобі і життя не вистачить щоб розплатиться зі мною, — я намагаюся надати своєму голосу сексуальної хрипоти, щоб зіграти роль фатальної жінки.

— Просто назви суму. Будь-яку. Адже ти прекрасно знаєш, що разом ми не вживаємося, тому одному з нас треба піти.

— Так чому б не піти тобі ?

— Компанія належить мені.

— Але ти не знаєш, як нею управляти .

— Тут багато розуму не треба. До того ж , у мене є бухгалтерія і величезний економічний відділ для забезпечення стабільної роботи заводу.

— Не будь таким самовпевненим, — фиркаю, відштовхуючи його від себе, щоб хоч якось скоротити між нами відстань.

Через запах його парфумів зі мною відбувається щось незрозуміле: хочеться уткнутися носом в його широкі груди, закрити очі і насолоджуватися запахом мужчини. Я занадто довго була одна і потихеньку починаю сходити з розуму, раз готова накинутися навіть на Царьова. — Я не збираюся порушувати останню волю Федора Олександровича, я дуже забобонна в таких справах.

— На рахунок так званої останньої волі ми ще поговоримо і повір, якщо я дізнаюся, що ти якось причетна до смерті діда, тобі краще прямо зараз почати збирати речі і переїжджати на інший кінець світу.

Я сміюся. В цей раз відкрито. Ідіот, який же він все-таки ідіот!

— Не бачу приводу для веселощів, — наближається до мене, міцно стискаючи мою кисті. — Дід помер як тільки вніс зміни в заповіт, про які ти, між іншим, точно знала. Не знаходиш це дивним, а? — він супиться, заглядаючи мені в очі і намагається знайти там відповіді на свої питання. Ось тільки від мене він точно нічого не дочекається.

— Залиш свого внутрішнього Шерлока в спокої і змирися з тим, що нам доведеться співпрацювати. Дуже тісно співпрацювати. Завтра о восьмій чекаю тебе в офісі, розклад вишлю поштою, — визволяю свою руку від його міцного захвату і поспішаю покинути вбиральню, поки він не прокинувся і не сказав щось ще, убивши в мені останні залишки симпатії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно