Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Коханий, - здається Катя щось помітила на моєму обличчі. – А давай так, - її голос стає муркотливим, як в кішки. – Давай після аукціону втечемо від всіх, візьмемо шампанське, замкнемось в твоїй квартирі, і я… подумаю, як вирішити твою проблему?
- Мені подобається хід твоїх думок.
Ковзаю поглядом по її апетитних формах, і образ рудої бухгалтерки по малу зникає з внутрішньої поверхні моїх повік.
Ми видимо з Катею з кабінету. Вона крокує трішки попереду, і я затримуюсь поглядом на її фігурі. Прекрасне тіло, і це просто гріх з її боку не насолоджуватись ним, поки молода.
Аукціон проходить як завжди бездоганно. Ми продаємо якісь картини і скульптури з глини. Катерина розповідає, що це витвір мистецтва якогось молодого митця, нове слово в гончарстві. Як на мане гончарство це глечики і тарілки, але Кітті розуміється на цьому всьому краще від мене. Щось, схоже на гігантську молекулу продають за кілька тисяч доларів.
День перетікає в сутінки. Золотаві, як засмага на плечах у моєї нареченої. Ми спілкуємось з різними цікавими і не дуже людьми, і здається дівчина не дуже поспішає виконувати свою обіцянку, всіляко відтерміновуючи мить, коли ми маємо усамітнитись.
Думаю, як краще обставити все, щоб їй сподобалось. Відсилаю секретарці повідомлення, щоб вона замовила мені в квартиру кілька букетів троянд. Хочу вразити свою кохану лялечку романтичним поривом.
- Може вже час додому? – питаю в дівчини, коли вона завершує розмову з черговим товстосумом.
- Артурчику, уявляєш, Віталій Іванович пообіцяв перерахувати нашому фонду цілих десять тисяч доларів! А це значить, що я зможу нарешті придбати апаратуру для реабілітації людей з проблемами хребта, - сяє від задоволення наречена.
- Чудова новина, - погоджуюсь з нею. Кітті п’є шампанське, салютуючи мені келихом. – Я б ще хотіла переговорити з…
- Кохана, ми ж домовлялись, - в середині вже давно все охолонуло. Бажання пропало. Та все одно наполягаю на своєму. Я надто довго чекав, щоб упустити цю можливість. Здається, після сьогоднішнього вечора наші стосунки вийдуть на новий рівень, пройдуть якусь поділку неповернення. Не знаю звідки з’явилось таке відчуття, що я на порозі великих змін.
- Ну добре, - Кітті зітхає, передає офіціанту порожній келих, і вкладає свої тоні пальчики в мою долоню. – Зараз тільки попрощаюсь з Маргаритою Володимирівною, вона так старалась організовуючи захід…
І знову залишає мене на самоті. Кітті немає десь з півгодини. Повертається з черговим келихом. Бачу, що очі у неї розфокусувались, крізь шар пудри на щоках видніється рум’янець. Хм, здається моя наречена вирішила добряче напитись. Невже так сильно нервує? Але нічого, алкоголь допоможе їй справитись з напруженням.
Нарешті ми сідаємо в авто, і заїхавши в магазин по пляшку шампанського, їдемо до мене. За вікнами вже стемніло. Нічого собі «втекли від всіх трішки раніше». Але хай так. Не маю жодного права тиснути на дівчину. Так я себе втішаю, поки вона щебече про нові транші і можливість співпраці з фондом з Європи.
Я втомився, розумію, підіймаючись в свою квартиру. Забираю в консьєржа квіти, і вручаю їх нареченій.
- Це так мило, - щебече вона.
- Хочу розсипати пелюстки квітів по нашому ліжку, - киваю на другий букет.
- Ти що! Як можна з такими трояндами поводити себе так по варварському? – дівчина обурюється, і сміється. Не розумію, чи їй і правда не подобається ця ідея, чи жартує.
Ставить квіти в велику вазу, і відбирає у мене інший букет, щоб теж вткнути його у воду. Робить кілька селфі з букетами. Я тим часом наливаю в келихи ігристий напій. Протягую їй келих, і насуваюсь на Кітті ближче. Її солодкий цукерковий парфум починає мене дратувати. В скронях зароджується головний біль.
- Може ти в душ перший? – пропонує наречена.
- Як скажеш, - випиваю свій напій і йду в ванну, поки вона щось клацає в телефоні, посьорбуючи шампанське.
Миюсь швидко, бо чесно, не терпиться вже приступити до справи. Я так довго цього чекав!
Виходжу в кімнату і офігіваю. Моя красуня наречена тихенько спить звернувшись калачиком на дивані у вітальні. Торкаю її за плече, але вона тільки щось муркоче і дужче скручується в позу ембріона. От і увесь секс. Підхоплюю її на руки, відношу в свою спальню, і вкладаю на ліжко. Можна було б звільнити дівчину від сукні, але чомусь у мене немає ніякого бажання роздягати сплячу красуню.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова», після закриття браузера.