Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

Ч 4.

Артур

- КІтті, сонце, - цілую в пахучу щічку наречену, одночасно ковзаючи поглядом по її засмаглій золотавій шкірі, по улоговинці між грудей, маючи одне єдине бажання стиснути їх долонею.

- Заморилась, - зізнається дівчина, і пробує відсторонитись від мене. Але я обхоплюю її за талію, і змушую сісти собі на коліна. - Що ти робиш? – зі сміхом обурюється Кітті.

- Цілую свою наречену, - намагаюсь знайти її губи, та Кітті в останній момент відвертається, знову підставляючи щоку.

- Помаду зіпсуєш!

Тепло її тіла діє на мене як каталізатор, збуджуюсь в лічені секунди. Перед очима ще маячать округлі стегна нової бухгалтерки. Як вона вдало розігрувала збентеження. Якби не рекомендації від Котовського вирішив би, що помиляюсь.

А так, руда бестія просто гарна актриса. Вона півгодини розігрувала невинність, а потім… В паху стає ще гарячіше, все здається задерев’яніло там. Навіть солодкий запах Кітті не перебиває яскравої згадки про випнуті в мій бік сідниці. Спокійно дивитись на це було не можливо. Спідниця напнулась, задерлась вище колін, ніби запрошуючи її задерти далі,  до самого поясу. А мій член аж рвався туди, між струнких ніжок, та і руда була геть не проти.

Ха. А чому б вона мала бути проти? Котовський розводе в себе, як досвідчений вівчар, найкращих в місті овець. Безвідмовних. Вишколених. Готових на все, щоб догодити своєму власнику. Як тільки вгадав гад, що мене заводять руді? Є в їх химерній некрасивості щось особливе – волосся кольору вогню, біла шкіра, така тонка, що крізь неї просвічуються сині русла вен… Вона як стихія – лід і полум’я одночасно.

Я ковзнув сідницями в кріслі, намагаючись вичавити з уяви Віолетту. Повернутись до дійсності. Але напружене достоїнство вимагало розрядки негайно, забираючи на себе левову частку моєї крові, і геть відключивши мозок.

Сильніше стискаю наречену в руках, притискаючись до неї збудженим органом, я колись отримаю від неї що хочу чи ні?

- Фу, Артур! – Катерина робить спроби встати і відсунутись від мене. – У нас за годину починається аукціон!

- Часу більш ніж досить, - дмухаю їй на плече, знову поринаючи у згадки як тремтіла жилка під рудим пасмом, коли я торкався її губами. Пальці інстинктивно міцніше стискають Катю, присовують до мене ближче. Тонкий шифон її сукні не стає перешкодою, щоб відчувати тепло її тіла, я вже готуюсь поцілувати її кудись в район декольте, признаючи право дівчини на незіпсований макіяж. Але Катерина гне своє:

- Артур, припини! Ти що хочеш, щоб наший перший раз відбувся похапцем і на твоєму робочому столі?!

- Я просто хочу, щоб наший перший раз вже відбувся! – гарчу у відповідь, але розчаровано послаблюю хватку.

- Коханий, я не готова, - з жалем зітхає наречена.

- А коли ти будеш готова? Кітті? Ми понад рік разом, я нормальний, здоровий чоловік, і у мене є потреби, - пробую достукатись до неї знову в який раз.

-  Чоловіки, - вона фирчить як кішка. – У вас тільки «потреби» на думці,  - зітхає, і обережно, ледь відчутно цілує мене в вилицю. Після чого проводить пальчиком в цьому місці, ніби стираючи свій поцілунок. – Артурчик, я не розумію, хіба так складно потерпіти?

- Не складно,  - крізь зуби відповідаю їй, відчуваючи в збудженому члені і стиснутих яйцях реальний біль. – Але навіщо? Що ми чекаємо? Ти кохаєш мене, я кохаю тебе, чому ми маємо відмовлятись від найприроднішого прояву кохання?

Кітті вскочила з моїх колін, і почала осмикувати сукню. Одночасно відповідаючи мені:

- Артурчик, я не готова. Мені складно переступити цю межу, - дивиться на мене чистими прозорими очима, і моє серце тане. Зітхаю.

- Моє чисте невинне янголя, - усміхаюсь до неї вже по іншому, не зло і не хтиво.

Ми півтора року разом. Кітті ідеальна в усьому  - фігура, зовнішність, зв’язки, багатство. У неї слухняний і добрий характер, робота в благодійному фонді приносить їй справжню радість. Вона з задоволення влаштовує аукціони, флешмоби, збори коштів, і не гидує спілкуватись з тими, хто потребує її допомоги. Їздить в лікарні, в притулки, влаштовує роздачу їжі бездомним.

Тато Катерини власник кількох фабрик, депутат у Верховній Раді кілька каденцій підряд. Знайомство з Кітті почалось саме через нього, ми швидко знайшли спільну мову, і майбутній тесть готував мені підґрунтя для політичної кар’єри. Така дружина як КІтті – справжня знахідка для майбутнього політика.

Кітті вся солодка, як цукерочка. Та і в цій бочці меду є одна невеличка ложечка дьогтю. Відсутність сексу. Максимум, що я досягнув на полі бою за цноту моєї нареченої – поцілунки, і право потримати її за груди. При цім вона напружується так, що мені здається що  я роблю їй щось неприємне.                                                              

Спочатку я мирився з її рішенням. Потім зваблював дівчину різними способами, це навіть роззадорювало мене, її неприступність кидала виклик. Але всьому є край! Я не можу дрочити щодня  в душі, бо моя наречена не спроможна мене задовольнити. У мене на долоні скоро будуть мозолі. Я вже вважаю що руда продажна бухгалтерка – найсексуальніша дівчина на землі. Я, хлопець у якого ніколи не було проблем з дівчатами! Я, той хто міг обирати між блондинками, брюнетками, рудими нову пасію хоч щодня.

Та я і зраз можу обирати. Але не хочу. Навіть миттєва слабкість з Віолеттою ще відгукнеться  в мені хвилею провини перед Кітті. Та нічого не можу вдіяти з фізіологією. Блять! Треба було вигнати руду бестію з офісу геть, як тільки побачив її резюме і рекомендації. Щоб не вертіла перед мною своїм задом, не спокушала, не пробуджувала стільки низьких відчуттів. Бажання до неї туманило свідомість, я хотів розпластати її на столі, задерти вузьку спідницю на живіт, і  відсунувши  вбік її крихітні трусики, ввігнати в жарку кицьку член по самі яйця!

Знову поринув в ці болючі і солодкі фантазії. Єдиний спосіб позбутись цих дурних думок – пристрасний секс з Кітті. Далека і недосяжна мрія. Була б на її місці інша дівчина – вже б давно її покинув.