Читати книгу - "Два веронці, Вільям Шекспір"

я був закоханий у мою постіль. Дякую вам, що ви дали мені доброго стусана за мою закоханість; це надає мені відваги погримати на вас за вашу.

 

Валентин

Моя любов стоїть у моєму серці непохитно, як скеля.

 

Спід

А ви спробуйте її посадовити, тоді вона заспокоїться.

 

Валентин

Вчора синьйорина просила мене написати кілька рядків тому, кого вона кохає.

 

Спід

І ви написали?

 

Валентин

Написав.

 

Спід

А вони не дуже кульгають?

 

Валентин

Ні, хлопче: я намагався написати якомога краще. Але цить... ось і вона.

 

Спід

(убік)

Лялькова комедія, та й годі! О, чудова маріонетка! Тепер усю її роль він проказуватиме сам.

 

Входить Сільвія.

 

Валентин

Синьйоро й повелителько моя, тисячу разів бажаю вам доброго ранку!

 

Спід

(убік)

Побажав би вже зразу доброї ночі. А тоді вже - цілий мільйон всіляких утіх!

 

Сільвія

Синьйоре Валентине й мій покірний служнику, бажаю й вам того ж - дві тисячі разів!

 

Спід

(Убік)

Годилося б, щоб він платив відсотки їй; а виходить, що вона їх платить йому.

 

Валентин

Звеліли ви, я й написав листа

До вашого неназваного друга;

Я це робив би вельми неохоче,

Коли б не мав пекучого бажання

Вам догодить, володарко моя.

 

Сільвія

Спасибі вам, мій служнику ласкавий!

Чудовий лист...

 

Валентин

Повірте, синьйорино,

Важка то праця навмання писати,

Не знаючи кому; того й вагавсь я.

 

Сільвія

Виходить, ви над міру потрудились?

 

Валентин

Ні, синьйорино, тільки накажіть,

І я вам напишу таких листів

Хоч тисячу, якщо це вам потрібно.

А втім...

 

Сільвія

Чудовий вираз! Знаю я,

Що має йти по тому; втім - мовчу я;

А втім - мені байдуже; втім - візьміть;

А втім, велике вам спасибі; більше

Я не збираюсь турбувати вас.

 

Спід

(убік)

А втім, ти турбуватимеш, а втім...

А втім, іще щось буде...

 

Валентин

Синьйорино,

То лист мій вам не до вподоби?

 

Сільвія

Ні,

Листа написано чудово. Все ж,

Якщо писали ви так неохоче,

Я повертаю вам його - візьміть!

 

Валентин

Синьйоро, він належить вам...

 

Сільвія

Так-так,

Я знаю це, синьйоре; я просила

Сама вас написати, та не хочу

Брать вашу працю. Отже, лист оцей -

Цілком належить вам. Та я б хотіла,

Щоб ви уклали в нього більш чуття...

 

Валентин

Лиш накажіть - я напишу нового!

 

Сільвія

Коли напишете його, тоді

Й читайте замість мене. І якщо

Сподобається він вам - що ж, чудово;

Як ні - ще краще.

 

Валентин

Що із того, панно,

Що припаде мені він до вподоби?

 

Сільвія

Тоді візьміть його собі в віддяку

За вашу працю... Отже, прощавайте!

(Виходить)

 

Спід

О хитрощі тонкі! О гро розкішна!

Вклепався мій господар,- просто смішно!..

Незримий насміх - ніс незримий на лиці,

І як на вежі тій - незримі прапорці!

Все коло неї мій господар упадає,

Вона ж свого учителя сама навчає.

Знать, раптом сталося, чого ніхто не ждав:

Листа пан писар сам до себе написав!

 

Валентин

У чім річ, синьйоре? Про що ви міркуєте сам із собою?

 

Спід

Та так собі,- намагався віршувати, синьйоре; а ось вам не завадило б поміркувати.

 

Валентин

Про що?

 

Спід

Про те, що ви обернулись на посередника синьйорини Сільвії.

 

Валентин

Посередника? Між ким?

 

Спід

Між нею й вами самим. Та вона ж фігурально посваталася до вас.

 

Валентин

Як то фігурально?

 

Спід

Тобто - листовно, мав би я сказати.

 

Валентин

Та вона ж мені нічого не писала.

 

Спід

А навіщо ж їй було писати, коли вона так спритно примусила вас зробити це за неї,- тобто написати листа до самого себе? Та невже ж ви не збагнули цього жарту?

 

Валентин

Не збагнув, повір.

 

Спід

Аж ніяк не можу вам повірити, синьйоре. Хіба ж не помітили ви, як хитромудро вона говорила?

 

Валентин

Нічого я не помітив, крім того, що вона розгнівалась на мене.

 

Спід

Як? Ви не помітили, що вона віддала вам листа?

 

Валентин

Але ж це той лист, що я його написав її другові...

 

Спід

І того листа вона віддала вам. Зрозуміли, нарешті?

 

Валентин

Ох, коли б за цим не крилося чого лихого!

 

Спід

Ручуся вам, що вийде все на добре:

«Ви часто їй писали й на відповідь чекали;

А дівчині писати до нас не випадало,

Боялась, мабуть, зради, а отже - крадькома

Коханого писати примусила сама».

Це я вам кажу, мов із книжки читаю, бо таки з книжки й вичитав.

Про що замислились, синьйоре? Час обідать.

 

Валентин

Я вже обідав.

 

Спід

То й гаразд; тільки послухайте, синьйоре: хоч хамелеон-кохання й може живитися самим повітрям, 15 я, проте, належу до тих, котрі воліють з’їсти чималий шмат добрячого м’яса і зараз не від того, щоб пообідати. Ах, не будьте ж такі суворі й невблаганні, як ваша кохана!