Читати книгу - "Скорочено Ніч перед Різдвом"

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Останній день перед Різдвом минув. Настала зимова ніч, на небі з'явився місяць, але колядники попід вікна ще не ходили. З димаря одної хати посунув дим, разом з яким вилетіла відьма на мітлі. Вона знялася високо вгору і збирала у рукав зірки. З іншого боку з'явився чорт, якому останню ніч залишилося вештатись по білому світу. Завтра мало бути Різдво, тож чорт, підібгавши хвоста, мав ховатися до свого барлога. А сьогодні він ухопив руками місяць, хоч добряче попікся, і сховав до кишені.

Чорт украв місяць ось чому. Він знав, що багатого козака Чуба не буде вдома, тож до його дочки, напевно, прийде коваль Вакула. Цього коваля чорт ненавидів найбільше, бо Вакула був ще й художником і намалював на церковній стіні картину страшного суду. На ній переляканий чорт кидався на всі боки, передчуваючи свою погибель, а грішники били й ганяли його всім, що під руку трапилось. З того часу, як Вакула працював над цією картиною, чорт заприсягся мститися ковалеві.

Укравши місяць і зробивши непроглядну темряву, чорт надіявся, що ледачий Чуб залишиться вдома, тож Вакула не зможе прийти до красуні Оксани. Зробивши капость, чорт підкотився до відьми і заходився нашіптувати те саме, що звичайно нашіптують усій жіночій породі.

Тим часом козак Чуб разом зі своїм кумом Панасом вирішували, чи йти в гості до дяка. Чоловіки знали, що там буде добра пиятика, тож вирішили піти. Вийшовши надвір, вони помітили, що місяця нема. Чуб, опинившись у темряві, захотів полежати вдома на лежанці і покурити спокійно люльку. Та коли кум сказав, що можна залишитися вдома, Чуб твердо вирішив йти. Обидва куми подалися в дорогу.

Оксана, залишившись сама, довго чепурилася та вихилялася перед дзеркалом і не могла намилуватися з себе. Дівчині не минуло ще й 17 років, а в цілому селі тільки й мови було, що про неї. Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було ще ніколи і не буде ніколи на селі. Оксана була вередлива, як красуня. Парубки ганялися за нею юрбами, але, втративши терпець, залицялися до інших, не таких примхливих. Один тільки коваль був упертий і не кидав свого залицяння. Оксана мала чорні брови та очі, кирпатенький ніс, довгі чорні коси.

Спершу дівчина говорила собі, що вона некрасива, а потім вирішила, що гарна, і принесе велику радість тому, хто стане її чоловіком. Коваль тихо зайшов до неї в хату і дивувався, що Оксана не може нахвалитися собою. Вона вихваляла своє убрання, коли раптом обернулася і побачила коваля. Оксана суворо зупинилася перед ним, а Вакула і руки опустив. Дівчина почала сварити його за те, що прийшов, а потім спитала, чи готова її скриня. Вакула пообіцяв, що зробить для неї найкращу. Він сів біля Оксани, спитав, чи можна її поцілувати, пригорнув дівчину до себе, але Оксана відіпхнула його. Коваль зажурився, що дівчина не любить його. Тут вона піднесла дзеркало й знову почала перед ним чепуритися. Потім Оксана спитала, чи правда, що його мати відьма. Дівчина засміялася і сказала, що її батько (він був вдовець) може одружитися з матір'ю Вакули. Згодом Оксана почала глузувати з хлопця, говорячи, що чекає на дівчат і парубків, з якими їй буде веселіше, ніж з Вакулою. Коли хтось постукав у двері і сказав "Відчини!", коваль вирішив вийти і побити першого ж хлопця, який нагодиться.

Тим часом відьма і чорт добре змерзли, тому влетіли через димар до просторої печі. Відьма відсунула тихенько затулку, щоб глянути, чи не наскликав син її, Вакула, до хати гостей, та, побачивши, що нікого не було, вилізла з печі.

Мати коваля Вакули мала не більше як 40 літ. Вона була ні гарна, ні погана з себе, однак вміла причаровувати до себе найстатечніших козаків. До неї вчащали і голова, і дяк Йосип Никифорович (звісно, коли дячихи не було дома), і козак Корній Чуб, і козак Касян Свербигуз. І жодному з них і на думку не спадало, що в нього є суперник. У церкві Солоха вклонялась кожному з них, і кожний думав, що вона вклоняється тільки йому.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Солоха була найпривітніша до козака Чуба, бо удівець мав завжди 8 скирт хліба, дві пари добрих волів, корову, товстого бугая, цапа, індичок. В скринях у Чуба було багато полотна, жупанів та старовинних кунтушів із золотими галунами: покійна жінка його була чепуруха. Солоха не від того була, щоб приєднати все це до свого хазяйства. А щоб яким-небудь способом син її Вакула не під'їхав до його дочки та не встиг прибрати все собі, вона почала робити так, щоб Чуб і коваль часто сварилися. Подекуди старі баби балакали, що Солоха відьма, а Кизяколупенків парубок бачив у неї ззаду хвіст. Але всі поважні козаки махали руками, коли чули такі розмови, і казали, що баби брешуть.

Вилізши з печі та причепурившись, Солоха, почала прибирати та ставити все на своє місце, але мішків, які приніс Вакула, не чіпала: сам приніс, то нехай сам і винесе! Чорт, тимчасом, коли ще влітав у димар, якось ненавмисно