Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

-А давайте, якщо вже тут ми всі разом зібралися, сходимо в кіно на прем'єру новорічної комедії?

 Алекс із Катериною трохи сторопіли від її перепаду настрою, але не стали сперечатися й одразу ж погодилися.

-Я давно хотіла подивитися цю прем'єру і поп корну сто років не їла! Ходімо!" - зображуючи веселий настрій промовила Катька.

 Алекс допоміг дівчатам вдягнути верхній одяг, розрахувався в кафе і вони пішли в кінотеатр.

 Реклама прем'єри тільки почалася і тому в кінотеатрі народу було мало, що було на руку Анжеліці й Алексу. Катьці, яка любила завжди сидіти на першому ряду, вдалося роздобути квиток саме на ті місця.  Алекс для себе з Анжелікою взяв квитки на один з останніх рядів. Закупившись поп корном вони зайняли належні їм місця. Світло згасло, і з гучною музикою, що вибухнула на весь кінозал, почалася прем'єра новорічної комедії. Від гучної музики Анжеліка здригнулася. Алекс поклав їй руку на коліно, подивившись на неї. Як здалося Анжеліці, погляд у Алекса був трохи винуватим. Так спідлоба, як винний підліток, він дивився на неї рідко.

-Все одно щось тут не так! Хтось із них точно бреше мені! Але як дізнатися хто? І що взагалі це було? Збіг? Занадто багато збігів за цей день. Або я наївна і мені пора знімати рожеві окуляри. Або всі мають рацію, а я дурна ревнива фантазерка! - думала весь цей час дівчина.

Подивившись на Алекса, Анжеліка поблажливо посміхнулася йому і, як ні в чому не бувало, зібралася повністю зануритися в те, що відбувається у фільмі. Було очевидним, що Алекс не дарма взяв квитки на останній ряд.  Сам фільм його зовсім не цікавив. Він скучив за обіймами, поцілунками і ласкою своєї Анжеліки. Через кілька хвилин після початку комедії, він ніжно обійняв шию дівчини і став покривати Анжеліку пристрасними поцілунками.

-Я люблю тебе, Анжеліка! -шепотів він їй.

-Все ж поводиться він дивно! Наче провину замолює! І цей вигляд винуватий, погляд спідлоба...- продовжувала думати недовірлива Анжеліка.

У перервах між пристрасними поцілунками, помітивши нарешті уривок із фільму, де головна героїня прямо до Різдва народжує довгоочікувану дитину, він прошепотів дівчині:

-Я хочу, що б ти народила мені дівчинку, таку красиву як і ти! Зі світлим і шовковим волоссям, зеленими очима і маленьким, акуратним носиком!

-Коли я буду твоєю дружиною, у нас обов'язково будуть найкрасивіші діти! Посміхаючись, прошепотіла йому Анжеліка. Вдосталь націлувавшись вони нарешті продовжили дивитися комедію. Народу в залі було мало, посеред залу сиділо ще кілька пар молодих людей, а заразливий і дзвінкий сміх Катьки з першого ряду раз у раз періодично лунав на весь зал.

 Комедія була довгою, дві з половиною години. Часті дзвінки на мобільний телефон Алекса стали відволікати його від перегляду.

-Хто це тобі надзвонює? Увімкни беззвучність! - запропонувала йому Анжеліка.

Початок фільму їй заважав дивитися Алекс зі своїми пристрасними поцілунками, а середину і кінець часті дзвінки на його смартфон.

-"Сходила в кіно!" - подумала Анжеліка, дожовуючи поп-корн і читаючи титри.

 Майже дотемна вони пробули в кінотеатрі. Анжеліка з Катериною захотіли пограти в ігрові автомати, що розташовані в тій самій будівлі. Алекс оплатив їм безліч жетонів для ігор, сів за столик у барі, і потягуючи віскі з колою, спостерігав за дівчатами.

Міцні напої Алекс пив украй рідко. Дозволяв собі випити келих, інший білого вина з Анжелікою. Треба сказати, що тут у пари збігалися смаки. Вони обидва любили біле прохолодне вино.

 Катерина, попрощавшись із парою, пішла прогулюватися торговими центрами. Анжеліка, не помічаючи, що Алекс весь цей час спостерігає за нею, потягуючи віскі келих за келихом, із завидним азартом підкорювала ігрові автомати.  Добряче награвшись, Анжеліка в залі відшукала очима Алекса і легкою ходою попрямувала до нього, тримаючи в руках виграного в тирі плюшевого ведмедика і величезну хмару цукрової вати.

-Все!!! Награлася, Алекс! Спасибі що почекав!

-Ангел мій! - Алекс розплився в усмішці.

Було видно, що віскі з колою дали свій результат.

-Викликаю таксі! Я п'яний і за кермо мені категорично не можна!

Він підійшов до Анжеліки, обійняв і поцілував дівчину. Їй у ніс ударив свіжий перегар від віскі. У голові одразу виник неприємний і щимливий спогад про п'яного Вольдемара і його мерзенну поведінку того вечора. Анжеліка відпрянула від Алекса.

-Що таке Ангел? Тобі не подобається, що я п'яний? - винувато запитав Алекс.

-Все нормально! Поїхали! Я просто згадала дещо неприємне! - відповіла йому Анжеліка, відігнавши спогади геть.

 Вечірнє місто кипіло бурхливим і активним життям. У такий час було важко одразу зловити таксі. Поки Алекс з Анжелікою чекали на машину, від хмільного стану Алекса не лишилося ні сліду.

Анжеліка поправила йому комір куртки, загорнула всередину ті самі шпильки, що б вони були не помітні сторонньому оку. Прибрала чорне, як смола, волосся з чола Алекса і, поцілувавши його в губи, з якоюсь родинною і материнською турботою на її обличчі, вона раптом вимовила те, що дуже давно хотіла зробити.

-Давай заїдемо в кондитерську, купимо улюблений торт моєї мами і поп'ємо чаю в мене вдома. Я познайомлю тебе зі своєю мамою, Алекс!