Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

 Пройшовши через весь затишний зал до вішалки, вона раптом помітила на ній до болю знайому куртку. Це була осіння куртка Алекса.

-Можно подумати тільки в Алекса така куртка! Пів міста он у таких ходять!" - розвіявши сумніви, сказала сама собі Анжеліка.

Алекс сказав їй, що затримається по роботі, і Анжеліка вірила йому.

 І все ж цікавість її була сильнішою за пристойність. Озирнувшись навколо, вона раптом несподівано для себе, розгорнула комір куртки і застигла в подиві. На комірі куртки була лаконічна ювелірна брошка у вигляді значка з чистого золота.  Такий значок у вигляді ювелірного інструменту Алексу вручили на семінарі ювелірів.  Поруч зі значком Анжеліка виявила ті самі дві маленькі, срібні булавочки з ініціалами "А".

-Що він тут робить? Алекс не повинен бути тут!" - Анжеліка почала озиратися на всі боки.

Відчуваючи щось недобре, вона в глибині душі все ще сподівалася, що помилилася і куртка ця зовсім не Алекса.

- Має бути це збіг! Треба ж! І таке буває!" - з полегшенням зітхнула вона, кілька хвилин роздивляючись відвідувачів кафе, не виявляючи серед них Алекса.

 Раптом компанія молодих людей, що стояли біля стійки баристи, забравши замовлення, відійшли сідати за столик. Вона помітила як пара молодих людей, високий чоловік і брюнетка, про щось жваво розмовляли. Придивившись, оскільки в кафе було не дуже світло, Анжеліка заціпеніла від побаченого.

-Це Алекс! А хто знім? - запитала сама себе Анжеліка. У дівчині, яка так жваво йому щось пояснювала, вона впізнала Катьку!

Не гаючи ні секунди вона попрямувала до них. Алекс одразу помітив Анжеліку, що наближається до них, і відсунувся на крок від Катьки. Помітивши Анжеліку, у Катьки від несподіванки, і без того великі карі очі, стали ще більшими і круглішими. Здається, вона злякалася несподіваної зустрічі з Анжелікою більше, ніж сам Алекс.

-Що це!? У Алекса свої справи по роботі!? У Каті свої справи після пар! А обидва вони мило спілкуються в кафе! Що це за зустрічі за моєю спиною!" - клекотало все всередині Анжеліки поки та прямувала до них.

-Ви зараз же обидва поясните мені що тут відбувається! І якщо мене хоч якось не влаштують ваші пояснення, то між нами все скінчено, Алекс! Прямо тут і зараз! -намагалася говорити врівноваженим тоном Анжеліка, не привертаючи до себе уваги відвідувачів кафе.

 -Чорт! Чорт! Чорт! Чорт! - тричі подумав Алекс, - Як це все розуміти? Чому Анжеліка опинилася саме зараз і саме в цьому місці!?

- Я розумію що ти могла зараз подумати, Анжеліко! -взяла на себе ініціативу Катерина, вимовивши все це спокійним голосом.

-Це випадковий збіг обставин і тільки! Я, так само як і ти, вирішила не йти на лекцію професора, а прогулятися магазинами. До того ж я шукала подарунок мамі на день народження! Нічого не знайшовши, я вже збиралася додому і дорогою до кав'ярні зустріла Алекса. Анжеліка! Я запропонувала йому випити по чашечці кави, щоб зігрітися! І Алекс люб'язно погодився! Тільки й усього! Анжеліка! Ну і справді! Я що не можу попити з Алексом кави? Ти поводишся зараз так, ніби ми тут безсоромно цілувалися й обіймалися з ним!" - на одному подиху вигукнула Катька.

  Анжеліка перевела погляд на Алекса.

-Ти ж у цей час маєш бути зайнятий по роботі! Чи не так? - намагаючись розібратися в ситуації докладніше, поставила запитання Анжеліка.

 У неї від ревнощів усе ще шалено калатало серце і вона чула його удари у вухах. Алекс стояв і начебто забув, що треба говорити, забув усі існуючі слова на землі, забув, що в нього є рот і що саме їм потрібно зараз почати говорити. У цю ж мить, час для Анжеліки, наче зупинився. У голові її зі швидкістю світла пролітало безліч запитань до самої себе.

- Я ніколи його не заставала на гарячому! Так, у нього багато знайомих жінок, і ці жінки справді красиві. А деякі з них насправді не проти роздобути такого завидного чоловіка у свої хитрі й чіпкі лапки. Але тільки й усього! Алекс завжди стримано поводився в їхній присутності. Він кохає мене! Я знаю це і відчуваю всіма фібрами душі! Чому я ревную його з приводу і без? До кожного стовпа! Як божевільна лань!

 Причепитися було ні до чого. До цієї ж ситуації, питань узагалі не повинно бути! І все і так цілком зрозуміло. Ну зустрілися Катька з Алексом справді випадково! І чому б їм, у таку холодну й мерзенну погоду не випити кави? Просто так, за знайомством! Алекс завжди галантний, він не міг відмовити дівчині. Знову ці порядком обридлі тривожні сумніви!  Якийсь маленький черв'ячок гриз її зсередини, і щоразу змушував її сумніватися в Алексі. Можливо, вона просто несамовито ревнива, такий її темперамент. Поруч із ним вона не потерпить будь-якої особини жіночої статі, чи то навіть офіціантка з ресторану, яка трохи довше, ніж зазвичай, затримувала погляд на Олексі. Або будь-яка інша дама, яка наблизилася до нього. Іноді її ревнощі виливалися в сцени, подібні до тієї, що трапилася, коли вони перший раз були на семінарі ювелірів. Тоді, навіть не розібравшись що до чого, вона готова була рубати під корінь ще не зміцнілі стосунки з Алексом, які ще не зміцніли, щойно розпочалися, але такі бажані.

-Якщо я зараз же не припиню цю розумову жуйку! Якщо не візьму себе в руки! Я збожеволію!" - подумала Анжеліка.

  У мить Анжеліка посміхнулася натягнутою посмішкою, примружила свої зелені очі, не стала чекати відповіді Алекса, і запропонувала: