Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Повернувшись до міста, Ерік тільки встиг залишити в квартирі речі та відразу попрямував на пари. З Тедом досі не було жодного зв'язку, і це його неабияк турбувало. А ще - те, що доведеться знову відвідати батьків друга, які запросили його на обід. Адже завтра вони мали знову їхати за кордон.

Цього разу він не став просити Поллі скласти йому компанію. Пішов сам, вирішивши, що якось уже сам дасть собі раду. Коли подзвонив у двері, йому відчинила Емма та запросила до вітальні. Вона сказала, що ще не встигла усе приготувати, тож хай син  поки поговорить з батьком, розповість про свої справи.

Увійшовши до кімнати, хлопець побачив, що містер Рассел, як і його власний батько, теж полюбляє переглядати останні новини. Він саме сидів перед телевізором і з зосередженим виглядом спостерігав за сюжетом про судову реформу. Втім, Еріку це було тільки на руку - чим менше уваги до його персони - тим краще, вирішив він.

Поки тривала рекламна пауза, батько Теда запитав, як минув їхній похід, чи зручним був подарований рюкзак.

- Так, він дуже мені став у нагоді. - запевнив Ерік.

Аж ось на екрані з'явилася чергова новинна "картинка". Ерік побачив, що місце, де знімали сюжет, чимось йому знайоме. Так, це був його район. Журналіст розповідав про ту саму епідемію космічної вітрянки, через яку оголосили карантин. Камера крупним планом показала людей у марлевих пов'язках, що ходили вулицями, зачинені школи та дитсадки. А потім - якихось демонстрантів із плакатами, котрі мітингували під приміщенням місцевої адміністрації.

- У цих районах "Ч" вічно якісь протести, - назадоволено мовив містер Рассел. - Таке враження, що людям просто немає чим зайнятися. Я б на місці їхніх керівників збільшив їм робочий день, щоб не залишалося часу на різні дурниці.

Ерік нічого на те не відповів. Він витріщився на екран, де саме змінилася "картинка" - журналісти опинилися в якійсь лікарні, показали палату, людину, що лежала на ліжку, відвернувшись до стіни, так що не було видно її обличчя, а поруч на стільці сиділа, бліда і засмучена... його, Ерікова, мама.

Хлопець так розгубився, що не міг розібрати слова диктора. Проте, коли заговорила його мама, він весь перетворився на слух.

- Я дуже хвилююся через те, що мій син захворів, - сказала вона, дивлячись просто у камеру, так, що Ерікові здавалося -  насправді вона бачить його і звертається саме до нього. - Але лікарі стверджують, що це просто нервовий зрив, спровокований перевтомою, він зараз проходить курс лікування, і всі прогнози цілком сприятливі.

- Скажіть, будь ласка, місіс Пітерсон, - жвава дівчина-репортер тицьнула їй під носа мікрофон. - Як ви гадаєте, психічні відхилення у вашого сина зумовлені щепленням від космовітрянки, яке йому зробили в коледжі?

- Я не медик, тому не можу нічого сказати, - розвела руками мама Еріка.

Через мить зображення знову змінилося, тепер журналістка взялася допитувати якогось поліцейського у формі. Його обличчя видалося Еріку знайомим - здається, з екрану дивився саме той коп, з котрим він розмовляв тоді на перекритій шлагбаумом вулиці. Зараз він з усвідомленням власної гідності розповідав про пригоду, що трапилася на його посту кілька днів тому:

- Ну, значиться, нам дали вказівку стояти тут, на в'їзді до району, і нікого не впускати і не випускати. Тому що, е-е-е... загроза епідемії і все таке. А цей хлопчина підходить і починає права качати, мовляв, вийти йому потрібно. Ми йому з напарником ввічливо ситуацію прояснили, а він все одно наполягає, що йому треба вийти за межі району. Ми попросили в нього документи для перевірки, а він раптом почав говорити, що насправді це не його документи, а його звуть... е-е-е... як же він сказав...

Ерік голосно закашлявся. Містер Рассел повернувся до нього:

- Та ти, сину, в тих горах застудився, не інакше, - зі співчуттям промовив він.

- Так, трохи є, - прохрипів Ерік.

- Зараз попрошу Емму, щоб заварила тобі трав'яного чаю.

Він підвівся і вийшов з кімнати.

-Отже, він назвався чужим ім'ям? - підказала вихід забудькуватому поліцейському журналістка. - І почав вам погрожувати?

- Еге ж, сказав, що в нього батько -  добрий знайомий головного прокурора міста, і все таке... Але ж ми його документи бачили. Фото його, все сходиться. Клас "Е", статус, - коп зневажливо хмикнув. - сміттяр якийсь. Де сміттяр, а де головний прокурор, правильно?

Ерік упівголоса вилаявся. Він шукав пульт, шоб перемкнути канал, але ніде поблизу його не було. Натомість містер Рассел уже повертався з кухні.

- Вже майже все готове, - радісно повідомив він. - Зараз будемо обідати. А тут що, і досі ту ідіотську тему про щеплення мусолять?

У кадрі з'явився літній чоловік у білому халаті, і тепер репортерка атакувала його:

- Скажіть, будь ласка, який діагноз поставили Еріку Пітерсону? - поцікавилася вона.

- Вибачте, але ми не можемо розголошувати таку інформацію, це лікарська таємниця. Скажу тільки, що хворого госпіталізовано до психіатричної клініки, він пройде курс лікування. Скоріше за все, юнак просто пережив якийсь стрес, або перевтомився.

- Тому він називає себе чужим ім'ям і не впізнає своїх рідних? - не вгавала журналістка.

- Ну, можна й так сказати, - протягнув лікар. На відміну від поліцейського, він не горів бажанням ділитися інформацією.

- А який, на вашу думку, зв'язок між тим, що хлопець отримав щеплення від космовітрянки, і тим, що він ... е-е-е... став дещо неадекватно себе поводити?

- Я не бачу тут жодного зв'язку, - буркнув лікар. - Щеплення абсолютно безпечне, його вже зробили кільком сотням людей. І трапився тільки один такий випадок, який, на мою думку, є просто збігом обставин.