Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

— Вони дійсно зробили все описане? — запитала я, не ховаючи свого інтересу.

— Вони були не просто відьмами й чаклунами, — відповів Касс, опустивши погляд на книгу. — Вони були з тих, хто вважав себе вищими за всіх. Їх магія не знала меж, як і їх амбіції.

— І це все? — я підняла брову. — Це звучить як стандартна історія про те, як хтось не вміє вчасно зупинитися.

Кассандр похитав головою.

— Це не просто історія, Корделія. Їх дії вплинули на сотні життів. Вони маніпулювала людьми, спалювала цілі міста, вважаючи, що це виправдано. Але не меншим їх злочином було те, що вони зрадила тих, хто їм довіряв.

Я дивилася на нього, і відчуття, що він говорить не лише про історію, а й про щось особисте, ставало дедалі сильнішим.

— Ти… знав когось з них? — запитала я обережно.

Він на мить замовк, ніби обдумуючи, чи варто відповідати. Потім ледь помітно кивнув.

— Я був занадто молодий, щоб зрозуміти, на що дехто здатен, — він зустрів мій погляд, і в його очах з’явився блиск суму. — Магія — це не дар, Корделія. Це тягар, який потребує дисципліни й обережності.

— Тому ти так багато контролюєш? — я кивнула в бік полиць, столу й навіть своєї руки, якою тримала книгу. — Ти боїшся, що втратиш контроль?

— Можливо, — відповів він, не заперечуючи.

Він дивився на мене ще кілька секунд, потім зробив крок назад і вказав на книгу.

— Закрий її, Корделія. На сьогодні цього досить. Пішли снідати.

Я кивнула й закрила книгу, хоча в голові залишалося безліч запитань.

Кассандр обернувся й вийшов із бібліотеки, залишивши мене наодинці з цією важкою тишею. Нещодавно я дізналася про дружину чаклуна, а сьогодні ці жахіття. Я дивилася на книгу, яка лежала в мене на колінах, і розуміла: це не просто історії. Це попередження — не лише про магію, а й про тих, хто стає її жертвами.