Читати книгу - "Моя Капризуля, Олена Арматіна"

- Я прошу тебе не виходити за межі цієї садиби.

А я й не думала... Сама думка про те, що вулицями міста зовсім поруч бродить Демісон Огго, змушує мене тремтіти від страху.

- Ліаме, Демісон хитрий і підступний... Будь обережний.

- Звичайно, люба. Я зникну на кілька днів - не хочу привертати до тебе увагу завчасно, до того ж, гості прибувають, та й справам моєї держави потрібно приділити увагу. І, до речі, завтра привезуть твоє вбрання. Може, там і для весілля знайдеться щось підходяще?

- Для весілля? - я спритно ухилилася від нового поцілунку, вибралася з-під його руки. - Я ще не вирішила, Ліаме.

- Не вирішила? - він швидко наздогнав мене і знову повернув у ліжко. - Ти ж сказала, що кохаєш мене.

Убік полетіла зірвана з широких плечей сорочка. За нею - широкий шкіряний пояс...

- Кохаю, - погодилася я, знову відвертаючись від його наполегливих губ. - Але от чи потрібен мені ще один вождь, ще не вирішила...

- Ще один вождь? - загарчав чоловік, зминаючи мій опір. - Не зли мене, Капризуля...